Геофізичні методи дослідження свердловин. Каротаж: кат. книжк.-інформ. виставки. Вип. 2 / уклад. Т. В. Степашкіна ; Науково-технічна бібліотека ІФНТУНГ. – Івано-Франківськ, 2014. – 10 с.
Геофізичні методи дослідження свердловин – один із розділів прикладної геофізики. Вони застосовуються для розв’язку геологічних і технічних задач, які пов’язані з пошуками, розвідкою та розробкою родовищ корисних копалин.
Першими геофізичними дослідженнями в свердловинах були геотермічні вимірювання, які проведені в 1906-1913 рр. Д. В. Голубятніковим на нафтових родовищах Баку.
У подальшому деякими вченими, зокрема В. А. Шпаком, Г. В. Горшковим, А. М. Курбатовим, В. А. Соколовим, було розроблено і інші методи геофізичних досліджень.
Велику роль у розвитку методики інтерпретації даних каротажу відіграв В. Н. Дахнов.
Сучасний розвиток нафтогазової промисловості України обумовлює необхідність широкого впровадження нових технологій розробки та інтенсифікації видобутку нафти і газу.
При розв’язанні проблем контролю за розробкою нафтогазових родовищ головне значення мають геофізичні методи дослідження свердловин, які дозволяють вивчати особливості заводнення колекторів, визначати початкове положення розподілу нафти і води в продуктивних покладах, фільтраційно-ємнісні властивості порід, залишкову нафтонасиченість у заводнених колекторах, коефіцієнти витиснення нафти, охоплення пластів заводненням, нафтовіддачі в межах обводненого покладу.
Завантажити документ
