Українська мова – невичерпне джерело, скарбниця народного духу. Вона мелодійна, ласкава, ніжна, багата. Порадник і вчитель тим, хто її любить і шанує, та суддя тих, хто її зневажає. Рідне слово є важливим засобом виховання людини. Відомий український педагог В.Сухомлинський писав: «Мова – це віконця, через які людина бачить світ». Мова – цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає од спраги.

Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Саме 18-20 лютого 2014 року стали переломними для всієї України. В трагічні дні нашої держави під час протистоянь у Києві 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупили свободу для мільйонів українців і дала шанс збудувати нову демократичну правову державу.

Уже більше року Україна живе іншим життям, іншими цінностями після тих подій, які розділили історію нашої країни на до і після. Близько двох тисяч осіб вийшло на Майдан Незалежності з акцією протесту, після оприлюднення урядом Азарова рішення щодо призупинення процесу підготовки до підписання угоди про асоціацію України з ЄС. Саме тоді, в перший день, народилося гасло “ Україна – це Європа ”, наш шлях – до європейських цінностей. Основною рушійною силою на Майдані була молодь і студентство. Саме вони змусили змінюватися все суспільство.

Бій під Крутами – це героїчна і водночас трагічна сторінка нашої історії, а 29 січня увійшло в українську історію як день пам’яті мужніх героїв, що душу й тіло поклали за самостійність, волю та незалежність Батьківщини.

Бій тривав кілька годин.У результаті вдесятеро чисельніше російське військо, зустрівши неочікуваний опір, зазнало значних втрат і зупинилося на кілька днів на цьому рубежі. Відчайдушно і героїчно захищали свою землю юні українські патріоти. Усі стояли до останнього подиху.

В історії становлення незалежності і соборності України, особливе місце займає день 22 січня 1919 року, коли Директорія Української Народної Республіки проголосила Акт злуки всіх українських земель в єдину Українську державу. Саме цей день з′єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Української Народною Республікою прийнято відзначати як свято – День Соборності України.

8 січня виповнюється 80 років від дня народження В. Симоненка. Йому судилось вийти на українську літературну ниву в буремну добу хрущовської відлиги. Серед українських шестидесятників він відзначався надзвичайною громадянською мужністю, безкомпромісністю і патріотизмом.

Туристична галузь набуває дедалі більшого значення для розвитку економіки та соціальної сфери в Україні, стрімко інтегрується у світову туристичну індустрію.

Туризм є складною системою, в якій тісно переплетені інтереси багатьох галузей економіки, екології, культури, безпеки, зайнятості населення, розвитку інфраструктури. Саме туристична індустрія виступає потужним соціально - економічним і політичним чинником, що визначає розвиток економіки і політики багатьох країн світу. За рахунок туризму створююься нові робочі місця, підтримується високий рівень життя населення. Для багатьох країн світу туризм дає величезні прибутки. В Україні туризму почали приділяти увагу лише в останні роки.

До Міжнародної науково-технічної конференції «Нафтогазова освіта та наука: стан та перспективи», присвяченої 70-річчю газонафтопромислового факультету, науково-технічною бібліотекою було організовано книжкову виставку. На виставці було представлено величезний доробок вчених факультету-ювіляра (монографії, збірники наукових праць, навчальні посібники, підручники).

27 листопада ц. р. науково-технічна бібліотека провела ділову зустріч з науковцями та викладачами кафедри екології в рамках традиційного бібліотечного заходу – Дня кафедри.

Літопис буття нашого народу зберігає пам'ять про багато історичних подій, як славетних, так і драматичних. Однією з найбільш жахливих трагедій для України став Голодомор 1932-1933 років.

Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна. Голодомор був засобом для винищення, упокорення всього українського селянства, насадження йому бездуховності.