Науково-технічна бібліотека ІФНТУНГ

«А мій жребій – з голяками…»
(Г. Сковорода)

Найвидатнішою постаттю в культурному й літературному житті України XVII ст. був філософ, мислитель, письменник, педагог Григорій Сковорода. Його багатогранна філософська і літературна творчість – остання ланка переходу від давньої до нової української літератури.

Майбутній палкий захисник інтересів знедоленого народу народився 3 грудня 1722 р. у с. Чорнухи на Полтавщині, в сім'ї малоземельного козака. Людина універсальних знань і здібностей, він все своє свідоме життя присвятив пошукам істини, боротьбі проти соціальної нерівності.

Григорій Сковорода – це людина глибинного характеру, світлого серця і проникливого розуму. Людина, саме життя якої було оригінальним творінням. Освіченість його надзвичайна, він увібрав у своє єство філософську культуру людства. Г.Сковорода був новатором у жанрі притчі-трактату, байки-трактату. Він письменник-мислитель, який творчо використав платонівську форму філософського діалогу, автор поетичних творів у жанрі духовної лірики, медитацій із філософським змістом.

Основну групу байок збірки «Байки харківські» (1774) Сковорода присвятив прославленню суспільно-корисної, «сродної» праці, відповідної природним покликанням і здібностям людини.
Байки Сковороди були найвищим досягненням у цьому жанрі в давній українській літературі. Письменник утверджував у них найвищі людські чесноти – працьовитість, скромність, чесність, порядність і вивів цей жанр на самостійний шлях розвитку.

У спадщині Г. Сковороди також значне місце займають поетичні твори. Тридцять віршів він об’єднав у збірку «Сад божественных песней», тематика яких досить широка. Є в ній релігійні вірші, оригінальні псалми, медитації (роздуми) про суть життя, про взаємини між людиною і природою, про суспільну несправедливість, про справжнє щастя. В його ліричній поезії релігійні мотиви часто переплітаються зі світськими.

У філософських трактатах – а перу Сковороди належить близько двадцяти трактатів і діалогів – він розвивав цілий комплекс актуальних для свого часу ідей, виражав передові просвітительські погляди. Важливою для нього була проблема людського щастя. Він доводив, що людина не може бути щасливою, якщо діє всупереч своїй природі. Веління природи – це веління Бога в людині. Пізнання природи – це пізнання Бога. Філософські твори Сковорода писав образною мовою, пересипаною поетичними висловлюваннями, прислів’ями і приказками, порівняннями. Серед найвідоміших можна виділити «Розмову п’яти подорожніх про справжнє щастя в житті».Постать Сковороди вражає, захоплює його незвична життєва поведінка, послідовність в обстоюванні свого вчення, безкомпромісність натури, панування над обставинами власного життя.

Широко освічений, талановитий, красномовний та розумний чоловік, Григорій Сковорода свідомо обрав долю жебрака, мандрівника, хоча його таланти давали можливість досягти високих посад, особливо в духовній ієрархії. Він, безумовно, був своєрідною особистістю, але при цьому випереджав свій час, значно перевищував загальний рівень тієї доби і проводив палку боротьбу з її ідеологією та забобонами. Сковорода був одним з тих мислителів, спосіб життя яких перебуває в повній гармонії з їхнім вченням. Сковорода жив так, як учив, і вчив саме так, як жив. Своїм вченням Григорій Сковорода заперечував багатство й боровся зі спокусами, які воно несе людині. Його ідеалом було багатство духу, чистота серця, душевний спокій, внутрішньо єдина й не розбещена мерзотами «світу» людина.

Він був філософом – і став творцем людських душ, він був духовним сіячем – і проросли зерна, посіяні його рукою. Сходив усю Україну, мандрував Європою, мав багато друзів, які вдячно називали себе його учнями. Минали роки, але роздуми мислителя не втрачали актуальності, тому й вважають Григорія Сковороду найвидатнішим українським філософом, відомим усьому світові.

Його погляди мають загальнолюдську цінність, ніколи не стануть застарілими і вчитимуть мудрості і доброти майбутні покоління людей. Це цілий світ, у якому багато цікавого і для всіх нас. Такі його риси як сміливість думки, непохитність ідеалів. вірність інтересам простих людей, душевна щедрість, жага до знань завжди спонукають людину до самовдосконалення.

…На могилі філософа, як він і заповідав, викарбували: «Світ ловив мене, та не впіймав». Своїм життям він показав: якщо не вимагати від світу багато й неухильно йти за своїм покликанням, то можна, й живучи у світі, бути вільним від нього.

На скрижалях духовної історії України і всього світу його ім’я закарбоване навічно. Таємниці духу Сковороди ще довго будуть розгадуватися, бентежачи серце, розум і уяву...

Всіх, хто бажає більш детально ознайомитися з життям, літературною творчістю, філософськими поглядами великого мислителя запрошуємо до абонементу художньої літератури та гуманітарної літератури №2.

Сковорода, Г. Байки Харківські. Афоризми / Г. Сковорода. – Х. : Прапор, 1972. – 131 с.
Сковорода, Г. С. Вибрані твори в 2-х томах. Т.1. : "Сад божественных пьесней..." / Г. С. Сковорода. – К. : Дніпро, 1972. – 271 с.
Сковорода, Г. С. Вибрані твори в 2-х томах. Т.2. : 13 філософських творів / Г. С. Сковорода. – К. : Дніпро, 1972. – 278 с.
Сковорода, Г. Літературні твори / Г. Сковорода. – К., 1972. – 434 с.
Сковорода, Г. Повне зібрання творів. Т.1. / Г. Сковорода. – К. : Наукова думка, 1973. – 531 с.
Сковорода, Г. Повне зібрання творів. Т.2. / Г. Сковорода. – К. : Наукова думка, 1973. – 573 с.
Сковорода, Г. С. Сочинения в 2-х томах. (Философское наследие). Т.1. / Г. С. Сковорода. – Л. : Мысль, 1973. – 511 с.
Сковорода, Г. С. Сочинения в 2-х томах. (Философское наследие). Т.2. / Г. С. Сковорода. – М. : Мысль, 1973. – 486 с.
Сковорода, Г. С. Сад божественных песней : вірші, байки, діалоги, притчі / Г. С. Сковорода. – К. : Дніпро, 1988. – 319 с. – (Б-ка укр. класики "Дніпро").
Сковорода, Г. Пізнай в собі людину / Г. Сковорода. – Львів : Світ, 1995. – 528с.
Сковорода, Г. Вибрані твори в українських перекладах / Г. Сковорода. – Х. : "Ранок", 2003. – 144 с. – (Програма з літератури.).
Сковорода, Г. Сад божественних пісень / Г. Сковорода. – К. : Школа, 2007. – 334 с. – (Бібліотека шкільної класики).

Грабовський, В. Володар духовних скарбів [Григорій Сковорода] / В. Грабовський // Літ. Україна. – 2007. - 19 квіт. – №15. – С.7.
Денисенко, В. "Чи не найзнаменніша українська особистість XVIII століття". Мандрівний учитель Григорій Сковорода / В. Денисенко // Пам'ять століть. – 2007. – №1. – С. 28-38.
Драч, І. Ф. Григорій Сковорода : біографічна повість / І. Ф. Драч, С. Б. Кримський, М. В. Попович. – К. : Молодь, 1984. – 214 с.
Жулинський, М. Григорій Сковорода / М. Жулинський // Дивослово. – 2004. – №6. – С.29-32.
Кир'ян, Н. Артем Ведель - Григорій Сковорода: культурологічні паралелі / Н. Кир'ян // Слово Просвіти. – 2008. - 18-24 груд. – №51. – С.10.
Ніженець, А. М. Григорій Сковорода : пам'ятні місця на Україні / А. М. Ніженець, І. П. Стогній. – К. : Наукова думка, 1984. – 95 с.
Поліщук, Ф. М. Григорій Сковорода. Життя і творчість. / Ф. М. Поліщук. – К. : Дніпро, 1978. – 261 с.
Поспішил, І. Мінус пафос та аполегетика: Дарина Тетерина. Григорій Сковорода - український письменник, філософ і педагог / І. Поспішил // Слово і час. – 2004. – №5. – С. 76-77.
Сковорода Григорій: дослідження, розвідки, матеріали. – К. : Наукова думка, 1992. – 382 с.
Стех, Я. Григорій Сковорода: мені дудка і вівця дорожчі царського вінця / Я. Стех // Укр. слово. – 2012. - 22-28 лют. . – №8. – С. 13.
Шевчук, Т. Григорій Сковорода: шлях мудреця : [п'єса] / Т. Шевчук // Дивослово. – 2011. – №1. – C. 29-32.

***
Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.
***
Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись – значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота – рух душі, а життя – се рух.
***
Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?
***
Надмір породжує пересит, пересит – нудьгу, нудьга ж – душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.
***
Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
***
Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?
***
Добрий розум, робить легким будь-який спосіб життя.
***
З усіх утрат втрата часу найтяжча.
***
Більше думай і тоді вирішуй.
***
Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.
***
Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги!
***
З видимого пізнавай невидиме.
***
Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись…
***
Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.
***
Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні.
***
Коли велика справа – панувати над тілами, то ще більша – керувати душами.
***
Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.
***
Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?
***
Все минає, але любов після всього зостається.
***
Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений.
***
Ти робиш найкращу і для тебе рятівну справу, коли твердо ступаєш по шляху доброго глузду.

***
Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий.
***
Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити.
***
Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогадувалися.
***
Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?
***
Істина спалює і нищить усі стихії, показуючи, що вони лише тінь її.
***
Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва – відхили лише вхід у душу свою.
***
Математика, медицина, фізика, механіка, музика зі своїми сестрами – чим глибше їх пізнаємо, тим сильніше палять серце наше голод і спрага.
***
Не дивина дорогу віднайти, але ніхто не хоче шукати, кожен своїм шляхом бреде та іншого веде – в цьому і важкість.
***
Не розум від книг, а книги від розуму створились.
***
Коли дух у людині веселий, думки спокійні, серце мирне, тоді все світле, щасливе, блаженне. Це є філософія.