Сім струн я торкаю, струна по струні,
Нехай мої струни лунають,
Нехай мої співи літають
По рідній коханій моїй стороні.
Леся Українка
25 лютого виповнюється 145 років від дня народження Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач). Письменниця посіла чільне місце в українській та світовій літературі, стала народною в найширшому розумінні цього слова.
Творчі інтереси Лесі Українки надзвичайно багатогранні – поезія, проза, літературна критика, публіцистика, історія, етнографія і фольклор, музикознавство й драматургія. Українське відродження багато в чому зобов’язане письменниці, у чиїх творах постали образи самовідданих звитяжців, Прометеїв духу, здатних в ім’я високої мети жертвувати собою. «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова...»- ці слова Івана Франка - ключ до розуміння величі творчого таланту Лесі Українки.
Першим поетичним акордом поетеси стала збірка «На крилах пісень» (1893), вірші якої надзвичайно романтичні. Друга збірка «Думи і мрії»(1899) пройнята героїко - вольовим пафосом. Змалку нам знайомі такі поезії як «Contra spem spero», «Сім струн», «Мій шлях» та багато інших.
Найглибше талант письменниці розкривається в драматургії. Леся Українка відкрила нову сторінку в історіїї театральної культури України, стала справжнім явищем у письменництві Східної Європи. В творах «Блакитна троянда» (1896), «Вавілонський полон» (1903), «На руїнах» (1904), «Кассандра» (1907), «Камінний господар» (19012), «Адвокат Мартіан»(1913) письменниця використовує українську міфологію, історію Єгипту, Вавілону, Римської імперії. Звертаючись до минулого, вона наснажує свої образи сучасною політичною думкою.
Апогеєм творчості Лесі Укранки вважається «Лісова пісня» (1911). Це п’єса, в якій поєднались реальність і казковість, своєрідний жанр драми-феєрії, який не мав аналогу в українській літературі. В ній поетеса вилила всю любов до рідної Волині, багатої на казки та пісні.
Багато сил і часу письменниця присвятила збиранню фольклору. Разом з чоловіком, етнографом Климентом Квіткою, записала десятки пісень на Волині, в Карпатах, на Полтавщині.
Значення творчості Лесі Українки незрівняно ширше. Вона піднесла образ жінки до раніше небачених висот. Жінка «покритка», «бурлачка» - квінтесенсія горя й немочі стала «лісовою царівною», «бояринею», «одержимою духом».
Творчий набуток письменниці невичерпний і неосяжний. Своєю винятковістю і своєю звичністю, своїм великим ім’ям «Леся Українка» вона нам і досі торує дорогу до самих себе: до мови, до родини, до рідної землі, до України.
До ювілею від дня народження геніальної дочки України на абонементі художньої літератури (к.22, ІІ пов.) організована тематична книжкова виставка «Нехай мої струни лунають...», де ви зможете ознайомитись з творами та нелегким життевим шляхом жінки і поетеси.
А також з нагоди відзначення 145-річчя від дня народження Лесі Українки зі студентами Інституту геології та геофізики (группа ГНГ 15-1) було проведено Літературний вечір «Дочка Прометея».Студенти мали можливість ознайомитись із поезією видатної українки та переглянути представлену літературу з даної тематики. Зачитувались уривки з «Лісової пісні», а також вірші, велася полеміка стосовно політичних уподобань письменниці та йшла розповідь про цікаві факти з її життя.
