«Мало можна вказати таких народних
постатей, якою був Сковорода і який би так
пам’ятав і поважав народ. На всьому обширі
від Острогозька до Києва, у багатьох
будинках висять його портрети. Його
мандрівне життя є предметом оповідань і
легенд …
М. Костомаров
У тисячолітній історії української літератури Григорій Сковорода посідає особливе місце. Про нього написано тисячі наукових праць, а його твори видавалися багато разів не лише в оригіналі, але й у перекладах англійською, вірменською, грузинською, італійською, німецькою, польською, португальською, російською, словацькою, сучасною українською, чеською та іншими мовами.
Філософ-гуманіст, письменник-демократ, мудрець і вчитель, незважаючи на віддаль віків, промовляє до своїх нащадків, як наш сучасник, засуджуючи віджиле, вітаючи нове, стверджуючи хвалу трудовому натхненню, як джерелу радості, щастя. Григорій Сковорода ще за життя став легендою. До Т. Шевченка не було в Україні популярнішої за нього людини. Твори Сковороди цікавили І. Котляревського, котрий на новий лад переробив у бурлескному стилі пісню «Всякому городу нрав і права», можливо, наслідуючи численні народні переспіви твору, і використавши її у своїй відомій п’єсі «Наталка-Полтавка».
На сьогодні Г. Сковорода постає справжнім символом української духовності. І що найголовніше: він не лукавив ні з собою, ні з людьми, а жив так, як учив. Мудрець мав право сказати: «Все – трава і лушпиння, все – прах і тінь, усе минає, серцем же людина вічна».
Торкнутися серцем мудрого слова мандрівника-вчителя та познайомитися із його «філософією серця», ідеями «сродної праці» мали можливість студенти 3 курсу Інституту гуманітарної підготовки та державного управління за допомогою вечора-портрета «Поет, філософ, мандрівник» (до 295-ї річниці від дня народження Г. Сковороди).
Розпочався вечір поезією Г. Сковороди «De Libertate?» («Що є свобода?») та біографічною довідкою. Оскільки Г. Сковорода – це особистість різностороння, то було проаналізовано його внесок як письменника, як філософа, як поета, як мандрівного педагога… Цей аналіз доповнювався поетичними та прозовими творами, а також філософськими висловлюваннями митця.
Студентська молодь з цікавістю слухала його байки, притчі та ідеї, які подавав Сковорода. Вони є досить актуальними і в наш час – це пошук щастя у світі, ставлення до часу і його використання, потреба пошуку вічних цінностей на ін.
«Спадщина Сковороди є свідченням тієї істини, що в тяжкі часи історичних роздоріж український народ носив у собі невгасиму жагу волелюбства, яка виливалась у поезії і роздумах великих мислителів. Спадщина Сковороди є дорогим надбанням української національної і світової культури».
