Він був сином коваля і став володарем у царстві духа.
Він уважав себе «мужиком» і став велетнем у царстві людської культури.
Він називав себе тільки «пекарем, що пече хліб для щоденного вжитку-«разовий, не панський хліб», скроплений сльозами, потом і кров’ю, - а пишними плодами своєї титанічної праці живив дух цілої нації.
Він був певен, що з його «творів дуже мало перейде до пам’яті будущих поколінь», а залишив нащадкам цілу духовну скарбницю, повну перлин мудрості і краси, у якій чимало справжніх архітворів-«ізмарагдів».