Кожна нація, кожний народ має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. Але звичаї – це не відокремлене явище в житті народу, це – втілені в рухи і дію світовідчуття, світосприймання та взаємини між окремими людьми.
Звичаї народу – це ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а і його історичному минулому. Звичаї – це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах. Звичаї, а також мова – це ті найміцніші елементи, що об`єднують окремих людей в один народ, в одну націю. Звичаї, як і мова, виробилися протягом усього довгого життя і розвитку кожного народу. В усіх народів світу існує повір`я, що той хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища, бо він загублений для свого народу.
«Кожен край має свій звичай», – мовить народна творчість, і це закономірно. Звичаї пройшли випробування часом, стали народним надбанням, передаються із покоління в покоління. Саме таку назву мав вечір-зустріч із студентами-іноземцями, який проходив у рамках клубу за інтересами «Діалог», який відбувся 1 грудня в конференц-залі науково-технічної бібліотеки.
Учасники заходу "Кожен край має свій звичай" та завідувач сектору культурно-просвітницької роботи Когут С.І.
Присутні – студенти механічного та газонафтопромислового факультетів, працівники бібліотеки в своїй уяві перенеслися в чудовий світ звичаїв нашої рідної України, Туркменістану, В’єтнаму, Конго.
Для кожного з нас немає ріднішої землі за Батьківщину. Тому розпочато зустріч було інформацією про Україну, її державну символіку – це герб-тризуб і жовто-блакитний прапор, оскільки давнє прислів’я говорить: «Без верби і калини – нема України». І, справді, спробуйте уявити собі Україну без кучерявих верб над річкою і червоного грона калини.
Ми згадали про національні символи та обереги. Хліб і рушник – одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушникові були ознакою гостинності українського народу. Ці символи були представлені художньо-мистецькою композицією, створеною працівниками бібліотеки.
Виступ Ірини Кернякевич
Прологом до зустрічі стали український танець у виконанні студентів інженерно-екологічного факультету та вірш «Сповідь перед матір’ю» Я. Гояна (Ірина Кернякевич).
Виступ Бегджанова Мекана Курбанмурадовича
Студент Бегджанов Мекан Курбанмурадович (ПС-10-2) із Туркменістану розповів про туристичний потенціал курортних та лікувальних комплексів (найбільшою популярністю користуються санаторії «Моллагара», «Байрамі» та «Арчман»), про національні свята своєї рідної країни, популярні танці, обряд весілля. У побуті туркменів і донині збереглися деякі архаїчні риси і звичаї (напр., калим – ві́но, викуп за наречену). Традиційним заняттям туркменів здавна є кочове скотарство. Туркмени – знані конярі, всесвітньо відомою є виведена туркменами ахалтекінська порода коня. За сучасності чимало туркменів зайняті у промиловості, в т.ч. нафтовій і газовій. У туркменів багатий фольклор, національний епос Гер-огли.
Презентація своєї країни студентом Лє Куінь Куоком
Дуже цікавою була розповідь про В’єтнам – країну у південно-східній Азії. У в’єтнамців існує повір’я, що вони походять від дракона та феї-птиці. За формою В’єтнам нагадує латинську букву «S». Про цю загадкову країну розповів Лє Куінь Куок (НО-07-1). Коли вам набридне постійна метушня Європи, коли вам захочеться спокою і душевної гармонії – вирушайте до В'єтнаму. Саме тут є прекрасна можливість не тільки насолодитися екзотикою цих місць, але і зануритись у незабутній світ абсолютно іншої, незвичної для нас цивілізації. Саме така думка була основним лейтмотивом цікавої презентації своєї країни, яскравого слайд-шоу, підготовленого студентами із В’єтнаму. Присутні познайомились із столицею В’єтнаму, відомими храмами, національним стилем у вигляді дерев’яних будиночків, традиційною кухнею, національним одягом, своєрідними звичаями і святами, розміреним способом життя місцевого населення, тобто поринути в світ гармонії Сходу.
Виступ студентки з Конго Муту Пуни Флор Жіски
Дізнатись про країну, яка знаходиться на заході центральної Африки, в нижній течії річки Конго – Республікою Конго, нам допомогла студентка Муту Пуна Флор Жіска (ГФ-10-1). Вона щиро прагнула донести розповідь про свою країну до серця кожного з присутніх. Республіка є членом ООН, Організації Африканської Єдності, Митного та економічного союзу Центральної Африки. Цікавою була розповідь про географічне положення Конго, кількість населення, національні танці, народні уподобання, національний одяг, столицю країни місто Браззавіль, яке заснував французький дослідник П’єр де Бразза. Яскравою кульмінацією стало виконання акапельно студенткою із Конго гімну своєї країни, що було дуже зворушливим і величним завершенням знайомства із цією африканською країною.
Цікаві розповіді гостей клубу доповнювала книжково-інформаційна виставка, де експонувались художні твори письменників із Конго, В’єтнаму, Туркменістану, які допоможуть всім бажаючим ознайомитись з культурою, історією, національними традиціями цих країн.
