Ви чули, як плаче спустошена Прип’ять,
За скоєний гріх розіп’ята живцем,
Прип’ята до неба, щоб вічності випить,
Щоб вмити від бруду змарніле лице?
Регочуть іони малиновим дзвоном
Вбиваючи блиск нерозкритих очей,
Ридає вночі божевільна мадонна.
Приймаючи з лона холодних дітей
В бездонність ночей.
І тихо ступає життя у полин
І лине Чорнобильський дзвін.
А. Багряна
Чорнобиль… Для мільйонів українців та жителів країн пострадянського простору це слово назавжди закарбувалося у пам ’яті, стало синонімом небезпеки, скалічених доль, невимовного жалю та довічного болю. Ця трагедія не тільки забрала життя та здоров ‘я тих, хто першим кинувся на боротьбу з лихом, вона і сьогодні нагадує про себе пустими населенними пунктами, землями, які на довгі роки виведені із господарського користування, тисячами скалічених доль. Увесь світ сколихнувся того трагічного дня – 26-го квітня 1986 року, який назавжди увійшов в історію людства під назвою « Чорнобильська катастрофа».
Це був серйозний виклик для нашої держави. Ми вперше зіткнулися та відчули на собі всю силу і могутність неконтрольованого атома. Полинна гіркота Чорнобиля увійшла в наше життя холодним вогнем радіації.
Через атомне пекло, ризикуючи своїм життям і здоров’ям, пройшли сотні тисяч ліквідаторів. У ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь ядерники, пожежники, будівельники, медичні працівники з різних областей України. Люди, не роздумуючи ні хвилини, свідомо йшли виконувати найнебезпечнішу роботу, розуміючи, що якщо не вони, то хто ж !? Це вони ціною свого життя відвернули катастрофу, наслідки якої трудно собі уявити.
Подвиг ліквідаторів визнаний світовою спільнотою, про що свідчать безліч пам’ятників, меморіальних дошок, музеїв Героям Чорнобиля.
Минають літа, ми все рідше задумуємося над тією страшною катастрофою. Та чорнобильський біль не вгамовує плин літ, не стихає з роками.
Робота в зоні ЧАЕС залишила свій відбиток на здоров’ї кожного, хто був причетний до ліквідації наслідків аварії. Більшості з них вже давно немає з нами, але вони назавжди залишаться у пам’яті вдячних поколінь.
Вшановуючи учасників ліквідації наслідків аварії, ми схиляємо голови перед пам’яттю загиблих героїв і віддаємо данину шани всім ліквідаторам. Їх подвиг неможливо переоцінити. Їхній героїзм, патріотизм і професійна майстерність перевірені часом.
З нагоди цієї сумної дати в читальному залі періодичних видань та іноземної літератури (к. 32, III пов.) організовано книжково – ілюстративну виставку «Чорнобиль – біль наш довічний », на якій представлені документальні матеріали, публіцистичні нариси, художні твори.
Знайомство з друкованими виданнями допоможе усвідомити глобальне значення екологічної проблеми. Чорнобиль продемонстрував всемогутність і безсилля людини. Тож запрошуємо всіх бажаючих до перегляду.
А також з нагоди 31-ої річниці Чорнобильської катастрофи зі студентами університету групи МТПм16-1проведено годину-роздум «Чорнобиль-біль і скорбота» під час якої студенти згадали про ті трагічні події, які відбулися у квітні 1986 року на Чорнобильській АЕС, вшанували тих, хто не шкодуючи свого здоров`я та життя заслонили собою світ від радіаційної хвилі.
Вони ознайомилися з книгами та періодичними виданнями, на сторінках яких є свідчення очевидців, які безпосередню брали участь у ліквідації наслідків аварії.
Присутні на заході прийшли до думки, що в серці треба мати милосердя, щоб приходити на допомогу тим, хто її потребує. А також бути патріотом, щоб у потрібну хвилину стати на захист своєї Батьківщини, прийняти правильне рішення, насамперед, думати про тих, хто нас оточує, а не про себе; бути чесними і сміливими людьми, гідними свого народу, любити і берегти рідну землю.
