Здрастуй, Слово, українська мово, Невипадково, мабуть, мову називають генетичним кодом нації. Завдяки їй ми маємо можливість поєднати минуле з сучасним. Вона програмує майбутнє цілого народу. Повага і шана до рідної мови мають в будь-якому суспільстві особливий смисл. Невичерпна скарбниця нашої рідної мови, українського слова. Вона увібрала в себе літературні твори, фольклорні, які створювалися народом впродовж віків. Народна муза надихала багатьох митців на створення літературних творів, кращі зразки нашої літератури щедро пересипані тим фольклорним здобутком, що формувався в глибині нації. Щорічно, починаючи із 2000 року, в нашій країні відзначають Міжнародний день рідної мови. Історію цього ще досить молодого свята ми розповіли на літературно-художньому вечорі «Наша мово, у тобі – великого народу ніжна і замріяна душа», який був проведений із студентами газонафтопромислового факультету. Студентська молодь зачитала декілька поетичних творів про рідну мову – це вірші Т.Г. Шавченка, Лесі Українки, Л. Костенко, розповіла народні прислів’я та приказки. На вечорі було зачитано рядки із вірша українського поета Максима Рильського, котрі давно вже стали класикою: Як парость виноградної лози Ми маємо дослухатися до цієї мудрої настанови, якщо дбаємо про свою національну гордість. Маємо пам’ятати, що мова — це теж багатство. Його не виміряєш на вагу, не відчуєш в руках, не побачиш оком. Його потрібно тільки відчувати своєю власною сутністю.Тільки від кожного з нас особисто залежить, чи дбати про свою мову, чи ставитися до неї байдуже, як до чогось незначного і неважливого, чи взагалі зректися того слова, яке називають рідним, материнським. На літературно-мистецькій виставці «Мова – наша духовна основа» було представлено книги та періодичні видання, які висвітлюють актуальні мовні питання. |
|||