Десталінізація та певні демократичні перетворення наприкінці 50-х – на початку 60-х років, світовий процес деколонізації, антикомуністичні виступи в Угорщині, Чехословаччині, Польщі та Східній Німеччині, а також потужний правозахисний рух, покликаний до життя прийнятою 1948 р. Загальною декларацією прав людини, визначили новий етап національно-визвольного руху в Україні. Внутрішніми передумовами опозиційного руху були практично бездержавний статус України, панування партійно-радянської бюрократії, утиски національного культурно-духовного життя, цілеспрямована русифікація корінного населення.
Хрущовська відлига створила можливості зародження руху борців за порятунок нації, її духовності, культури та мови, названих за часом розквіту їх мистецького таланту “шістдесятниками”, а за рішуче неприйняття панівної ідеології – “дисидентами”.
Найвиразнішим представником правозахисної течії стала Українська гельсінська група.
Чималий пласт антирежимної опозиції становили також борці за свободу совісті, зокрема представники православної та репресованих Української греко-католицької і різних протестантських церков.
Опозиційний рух 60-80 років в Україні – унікальне явище національно-визвольної боротьби українського народу, її невіддільна складова. Здійснюваний за нових історичних умов лише мирними конституційними засобами рух опору окупаційно- комуністичному режимові засвідчив невмирущість ідеї незалежності.
Нове покоління борців, переважно з лав інтелігенції, поклало свою волю, здоров’я, а часто й життя на олтар свободи. Достойною нагородою за їхню звитяжну боротьбу є Українська самостійна соборна держава.
17 квітня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Закон про реабілітацію жертв політичних репресій. Книжкова виставка на тему “Жертви політичних репресій в Україні” організована в читальному залі соціально-економічної літератури (3-й поверх, 31 кімната) НТБ ІФНТУНГ. Запрошуємо студентів, викладачів і всіх зацікавлених ознайомитись з матеріалами даної книжкової виставки.
