Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не наодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо — українці.
Ніна Виноградська
Пам’ятна книга історії українського народу містить в собі багато славних сторінок, та серед них є кілька, написаних криваво-чорним кольором. Чи не найчорнішою сторінкою історії українського народу є голодомор 1932 - 1933 років. Це було не стихійне лихо, а жахлива трагедія, яка забрала в могили мільйони невинних українців.
На вечорі пам’яті та скорботи “Не звільняється пам’ять, відлунює знову роками”, який був проведений зі студентами Інституту економіки та управління в нафтогазовому комплексі, доцент кафедри історії та політології Пуйда Р.Б. та завідувач сектору культурно-просвітницької роботи науково-технічної бібліотеки Гуравська Н.М. торкнулися тяжких сторінок історії, а саме голодомору, створеного в Україні на початку 30-х років ХХ століття. Наслідки голодомору – це великі духовні втрати, які цифрами не зміряти.
Тож сьогодні, озирнувшись назад, було згадано про кожного, кого тогочасний режим змусив страждати і гинути страшною смертю, не дав розквітнути новим паросткам життя. Наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам'ять про всіх, хто не дожив, недолюбив, пам'ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути. На вечорі пам’яті та скорботи усі присутні спільною молитвою та запаленими свічками пом’янули душі тих, кого в тридцять третьому не відспівували, не оплакували, не проводили, не поминали...
Сьогодні, коли від початку голодомору минає 81 рік, ми маємо для себе чітко зрозуміти – головною, неперехідною цінністю для нас є власна держава. Бо лише здобуття Україною незалежності та демократичний шлях, який ми обрали, є надійною гарантією того, що це ніколи не повториться.
Також для присутніх експонувалася книжкова виставка-композиція “Засвітимо свічку пам’яті”, на якій були представлені наукові, історичні, архівні матеріали та науково-популярні видання, що підтверджують факти про штучно організований голод.
