Як умру, на світі запалає
покинутий вогонь моїх пісень,
і стримуваний пломінь засіяє,
вночі запалений, горітиме удень...
Леся Українка
Леся Українка (1871 – 1913) – найславніша українська поетеса, послідовний та енергійний борець за волю українського народу, увійшла в літературу, передусім, як поет мужності й боротьби. Головні теми її ранніх ліричних поезій: краса природи, любов до рідного краю, особисті переживання, призначення поета й роль поетичного слова, соціальні та громадянські мотиви. Майже вся творчість Лесі Українки, особливо її драматургія, є своєрідним дослідженням образу борця за свободу і справедливість – у різні часи, у різноманітному середовищі. Лесю захоплював образ Прометея («Fiat nox!», «Божа іскра», «Неофіти») як символ героя, що повстав проти тирана. Громадянська політична лірика досягає надзвичайної сили й мужності, палкої ненависті до самодержавного гнобительського ладу.
Водночас Леся Українка – найтонший лірик. Але її ліризм особливої якості – невіддільний від її страждання, просякнутий постійним усвідомленням неможливості для неї звичайного людського існування і звичайного щастя. Поетеса, яка тонко розуміє і відчуває духовний світ людини, створила надзвичайні ліричні шедеври, у яких поєднуються твердість волі, ніжність і філософське осмислення буття.
Композитори багатьох поколінь, починаючи з М. Лисенка, писали романси на її вірші. На сюжети її поем і драм з'явились опери й балети, симфонічні та камерні твори...
Ерудиція Лесі Українки в найрізноманітніших сферах – від літератури до філософії, від економіки до всесвітньої історії – вражала всіх, хто спілкувався з нею. Вона виявляла величезний інтерес до історії, поезії і культури. Дев'ятнадцятирічною написала для молодших сестер підручник «Стародавня історія східних народів».
Леся Українка знала багато мов: давні романські й германські, польську, чеську, болгарську та ін. Мовна характеристика персонажів її творів так само індивідуальна, як і національна.
Але над усією спадщиною сяє твір, написаний менш ніж за рік до смерті, а виданий уже посмертно. Це драма-феєрія «Лісова пісня» – шедевр, який, поєднавши фольклорність і філософічність, набув загальнолюдського звучання, у якому злилися найтонше, наймелодійніше поетичне слово й жорсткі моральні принципи, за якими Леся Українка будувала своє життя.
Вся сукупність її творів – це образ ідеальної землі, земного раю, що зветься «Україною». З’явився цей образ – і цілі маси людей збагнули, що вони не просто обивателі, а українці, що це звання їх зобов’язує, що їм є за що боротись і віддавати життя.
Як кожен ідеал, цей образ не може бути повністю втіленим у земному житті, але він і сьогодні зобов’язує нас випростатись і вірно служити тій високій ідеї, що зветься «Україною».
На абонементі художньої літератури організована чергова книжкова викладка постійно діючого «Літературного календаря», з матеріалів якого можна більш детально дізнатися про життєвий та творчий шлях Лесі Українки. Запрошуємо всіх бажаючих.
