Минає 75 років від початку депортацій автохтонних українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1951 роках. Протягом багатьох століть українці на цих територіях піддавалися утискам та переслідуванням від колонізаторів за свої віру, мову, землю, зазнавали численних духовних і матеріальних втрат, а в середині ХХ століття стали жертвами примусового виселення. Сотні тисяч українців було депортовано у примусовому, позасудовому порядку. Загалом, у 1944-1946 роках до СРСР переселили 482,8 тисяч осіб. А в 1947 році залишки українського населення, біля 150 тис. осіб, з історичних українських земель у складі Польщі депортували на північ та північний захід Польщі в рамках сумнозвісної операції «Вісла».
Процес депортації мав форму військових операцій проти мирного населення, супроводжувався грубим порушенням основоположних прав і свобод людини і громадянина, повною забороною повернення на рідні землі, вилученням майна, безальтернативним закріпленням за новими місцями поселення, залишати які було заборонено, обмеженням політичних, соціальних, економічних і культурних прав, що призвело до руйнування української культурної та історичної спадщини, поставило під загрозу знищення низку етнографічних груп українського народу. Виселені з території Польщі українці знайшли свою другу домівку в різних регіонах України від Галичини до Причорномор’я, Слобожанщини та Донеччини.
Вшановуючи пам’ять жертв примусової депортації українців, в читальному залі технічних та гуманітарних наук ( к. №23, ІІ пов. ) представлена виставка-інсталяція «То був страшний навмисний злочин» (до 75-річчя виселення лемків). Документи та експонати виставки детально розкривають користувачам трагедію тотального виселення українців з історичних земель.
Ми повинні про це пам’ятати!
Запрошуємо до перегляду виставки!
