Щорічно 30 вересня Україна відзначає Всеукраїнський день бібліотек, який вже шістнадцятий рік поспіль є професійним святом працівників близько 40 тис. діючих бібліотек. Послугами українських книгозбірень користуються близько 17,5 млн. любителів читання, на благо яких працюють більш ніж 53 тис. бібліотечних працівників. Для кожної освіченої людини бібліотекар – це насамперед творча особистість яка безкорисливо, щедро, з повною віддачею служить суспільству, читачеві.
З нагоди відзначення професійного свята в Науково-технічній бібліотеці відбулися урочисті збори колективу. Прозвучало вітальне слово директора НТБ Ярослави Пилип.
Кращим бібліотечним працівникам було вручено грамоти за сумлінну та невтомну працю, за любов до її величності Книги, служінню якій вони віддають свої сили, ентузіазм, знання, талант.
…Споконвіку було Слово, надійно збережене у Книгах, з чистого джерела яких людство черпає натхнення і силу, світлі сподівання та прагнення. Книга в усі часи була і буде життєдайним джерелом мудрості і думки, що дає людям і надію, і віру, і любов. Саме такі думки виникають при ознайомленні з матеріалами книжкової виставки «Добірне слово, вистояне часом…», яка була організована до Всеукраїнського дня бібліотек.
Також в рамках відзначення професійного свята колектив Науково-технічної бібліотеки ознайомився з унікальною експозицією Геологічного музею нашого університету, яким за 130-річний період існування було зібрано понад 15 тис. експонатів зі всього світу.
Дуже хочеться, щоб працю бібліотек повсякчас супроводжувало читацьке визнання. Для того, щоб ми розвивалися, багатіли і духовно, і матеріально, потрібно мати знання. А у нашому соціумі можливість долучитися до інформації, до знань надає бібліотека. Тож приходьте і читайте. Навчайтесь і читайте.
Сподіваємося, що День бібліотек – свято не лише для бібліотечних працівників, але й для усіх наших читачів.
Зі святом вас, дорогі друзі!
Бібліотека – море книг,
Бібліотека – храм науки...
Переступайте наш поріг,
Беріть скарби нетлінні в руки!
Вони – це згусток давнини,
Вони прийшли із далини,
Як наша виспівана мова.
У них боління тих людей,
Кому за біль – добро народів.
У грізній сутичці ідей
Вони бажали добрих сходів.
Вони прорвались в наші дні
Крізь морок тьми і непогоди.
Переступайте наш поріг,
Вам буде добре в цій оселі:
Гомер громово гряне в ріг,
Заплаче мужньо Руставелі.
Тут Данте заведе вас в рай,
Шекспір відкриє високості.
Наш Гоголь обезсмертить край
І Пушкін вас запросить в гості.
Запалить душу вам Тарас
І заквилить чаїно Леся...
Тож не минайте наш поріг,
Беріть скарби нетлінні в руки:
Нема прекрасніших доріг,
Ніж в цей вселюдський храм науки.
(Петро Гоць)
Детальніше
