30 червня виповнюється 110 років від дня народження Романа Шухевича – українського політичного і державного діяча, військовика, члена галицького крайового проводу Організації українських націоналістів. Він був командирем з боку українців українського військового підрозділу «Нахтігаль» в складі іноземних легіонів Вермахту (1941–1942), генералом-хорунжим, головнокомандувачем Української повстанської армії, головою Секретаріату Української головної визвольної ради (1943–1950).
Романові Шухевичу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави. Посмертно іменований пластовою старшиною найвищим почесним ступенем гетьманського скоба (1950).
До цієї дати науково-технічною бібліотекою було проведено вечір історичного портрету «Жертовний шлях патріота» з студентами Інженерно-екологічного інституту.
Увагу присутніх було зосереджено на основних фактах життєвого шляху Романа Шухевича: дитячі та юнацькі роки, робота в молодіжному угрупуванні української військової організації, навчання в Львівській політехніці, спеціальні курси для військових старшин (офіцерів), вступ до ОУН, перебування в концтаборі в Березі Картузькій, ув’язнення в польській тюрмі. Шухевич бере активну участь в організації «Карпатської Січі» та стає одним з її керівників. Починаючи з 1940 року веде активну боротьбу із фашистськими військами, захищаючи Закарпатську Україну. В 1940-1941 роках він стає Крайовим Провідником на Західних Окраїнах Українських Земель і членом Революційного Проводу ОУН. За його сприяння в 1940 році було організовано Український Легіон, який він і очолив.
В період 1943-1950 років Роман Шухевич керує національно-визвольною боротьбою багатотисячної УПА, широкого підпілля ОУН та мільйонних мас українського народу проти німецько-гітлерівських та московсько-більшовицьких окупантів. 5 березня 1950 року Роман Шухевич загинув у бою з озвірілими московськими загарбниками в Білогорщі біля Львова.
В кожні роковини загибелі генерала Шухевича в Україні і на поселеннях відбуваються в церквах Служби Божі, Панахиди та пропам’ятні зустрічі, в яких згадують легендарного полководця. У селі Білогорща, що поблизу Львова, завдяки старанням товариства вояків УПА у США було відкрито музей і споруджено пам’ятник головнокомандувачу. Це була остання штаб-квартира генерала Романа Шухевича.
Віктор Суворов, колишній радянський розвідник, котрий утік у Велику Британію, писав: «Перед генералом УПА Романом Шухевичем треба уклінно знімати шапку, він боровся проти диявольської системи зла. Він також мужньо боровся проти нацистської Німеччини та захищав єврейське населення перед смертю, приймав у свої бойові лави багато євреїв».
Шарль де Ґоль, 18-й Президент Франції, зауважував: «Якби я мав таку армію, як мала ОУН героїчну УПА, жоден чобіт німецьких нацистів не став би на французькій землі».
Провідник ОУН Степан Бандера так характеризує Романа Шухевича: «Він витворив якісно новий політичний, свідомий, активний і жертовний тип українського громадянина. Він сам був його ідеальним уособленням: служив не особам, а Україні, не урядам, а українській незалежній державі, боротьбі не за мандати й посади, а за ідею, свободу і державність нації».
