Столиця Прикарпаття має багато назв. Для когось вона просто Франківськ, для когось – Станіслав, Станіславів. Івано-Франківськ (до 1962 року – Станіслав) – найбільший серед 14-ти міст Прикарпаття, сьогодні добре знаний в Україні обласний центр. Місто зародилося на базі військового укріплення в період національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького проти польських поневолювачів. За час свого існування воно пережило чотири перейменування – у 1772 році із Станиславова у Станіслав, у 1918 – навпаки, а у 1939 році було повернено австрійську назву Станіслав. І в 1962 році з ініціативи більшовицької влади Станіслав став Івано-Франківськом.
У цьому році виповнюється 55 років від перейменування Станіславова на Івано-Франківськ. До цієї визначної дати нашого міста із студентами Інститутів інженерної механіки, гуманітарної підготовки та державного управління, а також Центру міжнародної інтеграції вищої освіти у рамках клубу за інтересами «Діалог» відбулася відео-краєзнавча прогулянка «Від Станіславова до Івано-Франківська». Присутні мали унікальну можливість переглянути кінострічку «Моє місто. 100 років на екрані» - це документальна кінохроніка Станиславова, Станіслава та Івано-Франківська 1917-2017 років. 45-ти хвилинне кіно змонтоване з унікальних кадрів столітньої давнини та розбавлене «міксом» класичної музики від струнного ансамблю «Quattro corde» та сучасними діджейськими ритмами від «ХaoRa». Супровідний текст озвучив письменник Тарас Прохасько. Сценарій написав відомий краєзнавець Іван Бондарєв. Ідеолог проекту – Віктор Вінтоняк.
Гостями краєзнавчої прогулянки стали Тарас Зень – журналіст, громадський діяч та пошуковець кінохроніки і Мар’яна Заклінська – менеджер проекту та мистецької агенції «Мантикора». Перед переглядом фільму Тарас Зень коротко розповів про ідею та підбір матеріалу до кінохроніки і зазначив, що у фільмі використано найстаріше відео про наше місто, датоване 1917 роком.
Далі розпочався показ кінохроніки. На екрані було відображено усі історичні періоди, а також окупації, під якими було місто впродовж останніх ста років: Австро-Угорщина, Річ Посполита, окупація угорськими та німецькими військами, радянська окупація та Незалежна Україна. Ініціаторам проекту блискуче вдалося поєднати різні сюжетні лінії життя міста, що викликало велику зацікавленість у присутніх. Яскравою особливістю фільму став його музичний фон. Класичні мелодії від струнного ансамблю «Quattro corde» у поєднанні із сучасним електронним сетом від «ХaoRa» вдало доповнювали відеоряд, розставляли акценти, тримаючи увагу глядача, не даючи відірватися від екрану. Такий музичний мікс є дуже оригінальним…
Під час перегляду кінохроніки у глядачів були свої емоції та переживання і ними вони поділилися з авторами проекту та висловили щиру подяку за чудовий фільм.Доповненням до відео-краєзнавчої прогулянки стала художньо-історична виставка «Моє місто давнє і сучасне», яку присутні мали змогу переглянути.
