Квітень 2013-го – «Місяць Миколи Вінграновського»

lina.jpg

Цей культурний проект присвячений одному з найбільш яскравих та найвидатніших українських поетів-шістдесятників, класику вітчизняної літератури, публіцисту, кінорежисеру, сценаристу та актору Миколі Вінграновському.

«Місяць Миколи Вінграновського» – це 30 днів, коли вся країна цитує поета, дивиться його фільми як режисера і актора, знайомиться з його творчістю. Це 30 днів, які залишаться у свідомості людей назавжди. У радіо- і телеефірі будуть презентовані пісні популярних українських виконавців на слова Миколи Вінграновського. Третій місяць триває Всеукраїнський конкурс, у рамках якого школярі змагаються у найбільш виразному прочитанні віршів шістдесятника.

Крім того, завершився конкурс ілюстрацій до поезії генія ХХ століття. Найкращі роботи молодих українських ілюстраторів будуть опубліковані у новій книзі: М. Вінграновський Вибране (видавництво Фоліо). «Цей проект дозволяє заново відкрити творчість геніального поета, – зазначила Ніна Матвієнко. – Микола Вінграновський – це живий філософ живого життя живого народу».

Поезія Миколи Вінграновського відзначається особливою експресією, глибиною образів, мелодійністю, багатою мовною палітрою та вмінням передавати складний внутрішній світ людини. На вірші автора написано багато пісень, в тому числі – у бардівському жанрі.

Цей нестандартний проект із залученням різних медіа донесе поезію Вінграновського до нових поколінь і дасть їм нове дихання.

Збірки віршів, які виходили за життя автора:
«Атомні прелюди» (1962)
«Сто поезій» (1967)
«Поезії» (1971)
«На срібнім березі» (1978)
«Київ» (1982)
«Губами теплими і оком золотим» (1984)
«Вибрані твори» (1986)
«Цю жінку я люблю» (1990)
«З обійманих тобою днів» (1993)
«Любове, не прощавай!» (1996)

Микола Вінграновський – автор прозових творів: «Світ без війни» (1958), «Президент» (1960), «Сіроманець» (1977), «Гусенятко» (1978), «Літо на Десні» (1983), «Низенько пов’язана» (1985), «В глибині дощів» (1985), «П’ять повістей» (1987), «Чотирнадцять столиць України» (1996), «Манюня» (2003).

Автор доброго десятка поетичних і прозових книг для дітей, серед яких – «Літній вечір», «Ластівка біля вікна», «Первінка», «Сіроманець», «У глибині дощів», а також роману «Северин Наливайко», кількох кіносценаріїв.

Режисер 5-и художніх та 8-ми документальних фільмів. Як кіноактор, зіграв у 4-х художніх фільмах. Найвідоміша роль Миколи Вінграновського – Івана Орлюка у фільмі «Повість полум’яних літ» (1961, сценарій О. Довженка). Цей фільм отримав нагороди міжнародних фестивалів у Каннах, Лондоні та Лос-Анджелесі.

Микола Вінграновський був першим президентом міжнародного ПЕН-клубу, що репрезентує українську літературу у світовому масштабі. Творчість автора отримала належне визнання. Серед багатьох літературних нагород, відзнак та премій Микола Вінграновський – лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка (1984) та премії Фундації Антоновичів (США).

Його голос в поезії треба чути – дужий, напружено глибокодумний, вибухоневтримний, суворий, красивий…

«Ми знаємо, куди йдемо.
Як наші ночі йдуть за днями,
І України знамено
Кричить і горбиться над нами.

Прощальний час надій прощальних.
Ми тут. Ми всі. Ми с. Ми гурт.
Єднаймося. Ми той с ґрунт
Подій майбутніх вирішальни
х.

До бою, бо не буде бою.
Ледачість знелюдить і нас.
Відгасло літо - світ не згас.
І я з тобою, як з собою».

Повідлітало і не стало.
І стало тихо в небесах.
За птахом птах, за птахом птах.
За птахом птах - повідлітало...

«Ніч Івана Богуна»

* * *
Може бути, що мене не буде,
Перебутній час я перебув.
Але будуть світанкові губи
Цілувати землю молоду.

І моєю літньою судьбою
На Поділля, Галич і на Степ
Карим оком, чорною бровою
Ти мене у серці понесеш.

Погойдаєш, вигойдаєш, вивчиш
І на вік, і на єдину мить -
Біля себе, вічна і всевишня.
Знов научиш жити і любить!

ТОПОЛЯ

Коли засне, немов дитя шалене.
Глибоке місто неспокійним сном.
Вона приходить здалеку до мене
І шелестить до мене під вікном.

Щоб повертався я на Україну
Плугами чорнокрилими орать
І тополята в полі поливать,
І поливати землю тополину...

Бо йдуть літа буремною ходою.
Різнити важко пустоцвіт од цвіту...
І той любов'ю повниться до світу,
Хто рідну землю мас під собою...

* * *
Я встигну долюбить! Доклясти встигну я
І встигну я до тих часів дожити.
Коли в польоті вічному Земля
Навчиться вже собою володіти.

Людина я - і день такий новий
Обов'язок святий мій наближати.
Усе для нього! Все йому віддати -
Від всіх тривог до шелесту трави.

Не буде щастя ні мені, ні люду.
Поки на світі нещаслива буде
Хоча б одна людина роботяща.

Коли не знаєш, хто ти, з ким, для чого.
Коли в душі ні доброго, ні злого, -
Пропаща юність і життя пропаще!

""...От таким чарівником слова є Микола Вінграновський. Українське слово постає в ньому шляхетним і вишуканим, летким і перевтільним, гнучким і улягливим, всією своєю природою спочутливим до найтонших нюансів думки й чуття. І водночас при всій легкоплинності, натхненній грайності слова – воно в нього буває грізне, суворе, й лапідарне, і завжди ненапружено точне".(Іван Дзюба)

Детальніше