Буває ніжна, а бува примхлива, То зазвучить грайливо, як струна, А то раптово вибухне, мов злива!.. У них обох свої земні турботи Своя морська бездонна глибина, Свої космічні зоряні висоти. Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях... Весна - це жінка.Жінка - це весна: Чиясь розрада і чиєсь безсоння... |
|||