“Народ мій є!
Народ мій завжди буде!…”
В. Симоненко
28 листопада 2015 року все українство і світова прогресивна громадськість будуть вшановувати пам'ять українців, померлих під час Голодомору 1932-1933 років.
Вісімдесят два роки минуло відтоді, як Україну спіткала трагедія планетарного масштабу, спричиненого тоталітарним режимом і яка визнана геноцидом української нації та українського народу. Лихоліття 33-го і досі болять невигойною раною в душі кожного українця, бо не було селянської родини, яку б обійшла ця біда.
Великий голод став апогеєм масових репресій, мав усі ознаки національної катастрофи. Штучний голод був спрямований не лише на фізичне знищення людей. Комуністичний режим прагнув позбавити українську націю її волелюбного духу, її ідентичності. Поставити знесилених голодом, страхом та відчаєм українців на коліна.
Мільйони загиблих. Десятки мільйонів ненароджених. Понівечені людські долі. Виснажена душа українського народу.
Вшановуючи пам'ять загиблих, які стали жертвами Голодомору 1932-1933 років, в читальному залі періодичних видань і гуманітарної літератури №1 (ІІІ пов., к. №32) організовано виставку – реквієм “ Голодомор 1932-1933 років в Україні: історія і пам’ять ”, яка представлена двома розділами: “ Випробування голодом: злочин влади – трагедія народу “, “ Свіча пам’яті. Голодомор очима свідків “.
Користувачі можуть ознайомитися з архівними матеріалами, дослідженнями науковців, істориків, краєзнавців, ілюстрованими матеріалами та спогадами очевидців тих трагічних подій, а також з друкованими виданнями, які розкривають причини, перебіг, масштаби та наслідки геноциду проти українського народу. Виставка розрахована на широке коло читачів. Запрошуємо всіх бажаючих ознайомитися детальніше з цими матеріалами.
У цей день повсюди – в селах і містах – звучать жалобні дзвони в пам'ять жертв Голодомору. То ж запалімо свічу пам’яті, схилімо голови і пам’ятаймо про найбільшу трагедію нашого народу!
