Душа поетова святая, 9 березня відзначаємо День народження Т. Г. Шевченка – поета, художника, Вчителя і Пророка України. Саме цій даті було присвячено чергове засідання клубу за інтересами "Діалог". Творчість Шевченка надзвичайно багатогранна, але об’єднує її в одне ціле велика любов до України та свого народу, за кращу долю якого він молився неустанно: «Я так її люблю... мою Україну убогу, що проклену святого Бога...» Якщо будемо читати ці рядки самими лише очима, то побачимо жахливе богохульство, а прочитавши серцем побачимо, що у Шевченкових рядках — найвища любов і самопожертва, аж до повного зречення себе самого, повного нехтування особистим. Душа Т. Шевченка, як і всякої геніальної, вільно мислячої людини, не може прийняти фарисейства, культивованого офіційною релігією. До Бога поет тягнеться усім своїм єством, усією любов'ю свого серця: Моліться правді на землі, А більше на землі нікому Не поклонітесь… «Неофіти» Бог для Шевченка, у першу чергу, в полум'яному духові, у пориві до Правди й Істини, у перемозі над світом неправди і зла, у самопожертві в ім'я людей. Найвищим проявом духовного зростання Кобзаря стало написання циклу віршів «Давидові псалми». Поет переспівав десять Псалмів із Псалтиря, обравши саме ті, які найбільше нагадували долю України та його власну. Десять поезій Шевченка стали своєрідним заповітом рідному народові, в яких митець подав нам мудрі настанови, як маємо жити вільними людьми: Працівниками бібліотеки з нагоди святкування Шевченківських днів для студентів груп АМ-17-1, АМ-17-2 була проведена літературно-поетична світлиця «Од коріння тихо, любо зелені парості ростуть. І виростуть!». |
|||