12 листопада у конференц-залі науково-технічної бібліотеки відбувся вечір пам’яті «Наш дух не зламати, свободу не вбити».
Рівно п’ять років минуло з того часу, відколи почалися масові вбивства мирних українців представниками тодішньої влади Януковича за участю злочинного «Беркуту». Українці, що зібралися на Майдані 30 листопада, і гадки не мали, що відбудуться жорстокі протистояння з тодішньою владою, штурм на Грушевського, а відтак, сотня вбитих, яка ввійшла в історію як Небесна Сотня.
У найжорстокіші морози та страшні беркутівські ночі український Майдан жив і платив за своє право відстоювати Гідність і Незалежність України смертями; Майдан оплакував своїх Героїв і палав… Так, саме горів, але не згорів, не став попелищем, навпаки акція спротиву переросла у боротьбу за свої українську землю і продовжується сьогодні на Сході України, продовжується кров’ю відважних українських побратимів…
Серед бійців Небесної сотні, котра віддала своє життя за Україну було і семеро наших земляків. Ми завжди будемо пам’ятати про їх подвиг.
Хвилина мовчання пройшла під розмірений бій метронома, що відчеканив час скорботи, душевного болю і жалю. Також відбулось покладання квітів до пам’ятного знаку студентам нашого університету Тарасу Зозулі та Андрію Прошаку, які загинули на сході України.
Виступ очевидця і безпосереднього учасника тих трагічних подій, доцента кафедри суспільних наук Пуйди Романа Богдановича не залишив байдужим нікого із присутніх в залі. Студенти та працівники університету з сумом в очах дивилися кадри з фільму «Небесна сотня. Зима, що нас змінила», слухали Гімн Небесній Сотні «Плине кача» та інші пісні, присвячені цим трагічним подіям. Також працівниками бібліотеки було організовано тематичну книжково-ілюстративну виставку – «Небесна Сотня білих журавлів», епіграфом до якої стали слова Ліни Костенко: «Історію пишуть на столі, ми ж бо пишемо кров'ю на своїй землі».
Вечір пам’яті залишив глибокий слід в серці кожного присутнього. Адже саме молодим творити світле й щасливе майбутнє нашої України.
