Історія людського суспільства як специфічної природної системи є історією пізнання, освоєння та перетворення людиною оточуючого її природного світу. Людина є спадкоємцем природи, результатів її розвитку, її тенденцій та потенцій.
Вона не лише “виходить” з природи, але й ніколи не залишаючи її, поступово продовжує розширювати і поглиблювати свій спадковий зв’язок з нею на всіх щаблях та рівнях свого діяльнісного прогресу. В процесі спілкування з природою і з іншими людьми вона постійно збагачує себе як людину.
Окрема людина пізнати природу в цілому не може, а людство – може.
Минуло неспокійне ХХ століття, яке було позначене глибокими протиріччями: з одного боку, нечуваним технічним прогресом, а з другого боку, тотальним знищенням природного життєвого довкілля, що в кінцевому рахунку призвело до серйозної еколого-економічної кризи як у регіональному, так і в глобальному масштабах.
Почалося нове, за всіма ознаками не менш бурхливе, ХХІ ст.
Щоб досягти необхідних змін і покращити еколого-економічну ситуацію як на глобальному, так і національному рівнях, потрібні перш за все радикальні зміни економічної поведінки людей, їх ментальності і психології, зміни економічного способу мислення, притаманні ХХ ст.
Продовжувати підтримку соціальної, економічної та екологічної систем на основі застарілих підходів до проблем розвитку і охорони природного довкілля означатиме лише наростання нестабільності, яка спостерігається як в Україні, так і в цілому світі.
В читальному залі соціально-економічної літератури (кім.31, 3-й поверх НТБ) діє книжкова виставка “Людина – природа - суспільство”. Мета цієї виставки – запропонувати викладачам, студентам ознайомитись з літературою по державному управлінню і регулюванню природоохоронною діяльністю.
Сутність і зміст функціональної діяльності, пов’язаної із здійсненням природоохоронних дій, реалізується через функції екологічного менеджменту.
Організація взаємодії людини з природою вимагає детального вивчення, комплексного аналізу природного середовища по всіх складових його компонентах, визначення джерел шкідливого впливу антропогенного навантаження, а також розробки оптимальних шляхів та способів вирішення екологічних проблем. Базою для цього повинні стати знання при вивченні загальної, соціальної та інженерної екології, геоекології та біоекології, охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів.
