Виникнення інформаційного суспільства нерозривно пов’язано з усвідомленням фундаментальної ролі інформації у суспільному розвитку. За останні роки значно змінилися умови праці у вузівських бібліотеках. Тотальна інформатизація суспільства, бурхливий розвиток навчальних закладів, необхідність забезпечення наукового та учбового процесів вищої школи, суттєва зміна структури бібліотек та їх кадрового складу – все це вимагає від працівників постійного підвищення рівня знань та навичок роботи у інформаційному просторі.
Сучасний бібліотекар повинен володіти мистецтвом спілкування, бути компетентним у різних галузях знань, тримати в пам’яті різноманітну інформацію. Бібліотечна діяльність – це самовіддана та кропітка праця, без якої інформація, що зберігається у бібліотеці, може залишитися незапитаною. Бібліотекарі відкривають для своїх читачів величезний світ інформації, представлений в книгах, журналах, комп’ютерних мережах. Вміння бібліотекарів орієнтуватися у інформаційному просторі, задовольняти запити користувачів, професійно самовдосконалюватися стали предметом соціологічного дослідження, що було проведено методичним центром бібліотек вищих навчальних закладів м. Івано-Франківська у квітні 2009р.
Анкетування «Модель спеціаліста бібліотеки вищого навчального закладу. Якою їй бути?» ставило за мету визначити модель фахівця бібліотеки вищої школи. Питання анкети торкнулися сукупності найбільш загальних соціальних вимог до рівня професійної компетентності бібліотечних працівників, світоглядних і морально-етичних позицій і переконань, загальної і професійної культури й особистісних якостей. Спроби конкретизувати й деталізувати перелік необхідних фахівцеві бібліотеки ВНЗ професійних знань, умінь і навичок прирікають його на відоме відставання від вимог життя. Тому крім запропонованих варіантів відповідей, кожному респонденту надавалась можливість висловити власну думку з того чи іншого питання. Мета й полягала в тому, щоб модель спеціаліста бібліотеки ВНЗ стала дієвим педагогічним інструментом і орієнтувала колектив бібліотеки на розвиток бібліотечного професіоналізму.
Головним завданням анкетування було виявлення рівня інформаційної компетентності, професійної самооцінки бібліотекарів і визначення ставлення бібліотечних спеціалістів до своєї праці під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів. У анкеті було поставлено 21 запитання, на 11 з яких була можливість дати альтернативний варіант відповіді, крім запропонованих. З п’яти позицій вимагалось від респондентів висловити самостійно власну думку, свої судження з того чи іншого питання. З точки зору інформаційності цікавіше було б отримати розгорнені відповіді, але, на жаль, не всі респонденти відповідали на такі питання.
У анкетуванні взяли участь 133 працівники вузівських бібліотек обласного методичного об’єднання (МО). Це працівники трьох бібліотек: науково-технічної бібліотеки Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, наукової бібліотеки Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника та бібліотеки Івано-Франківського національного медичного університету.
Сьогодні бібліотеки тримаються на тих ентузіастах, хто не міг зрадити своїй улюбленій справі. Їх називають хранителями знань, які допомагають кожному в будь-якій життєвій ситуації і проникливим словом, і вдало підібраною книгою для читання, і рекомендованими новинками літератури. Висока кваліфікація, ґрунтовна освіта бібліотечних фахівців є необхідною передумовою їхньої діяльності. На жаль, відсоток бібліотекарів МО із вищою бібліотечною освітою досить низький – 15% (20 чол.). Для порівняння, за рекомендаціями ІФЛА (міжнародної бібліотечної асоціації) у штаті бібліотек для їхнього нормального функціонування має бути не менше третини працівників з вищою бібліотечною освітою. Такого показника не досягла жодна з бібліотек МО. Відповідь на питання щодо освіти бібліотечних працівників виявилася наступною:
вища – 63,9% (85 чол.);
вища спеціальна – 15,0% (20 чол.);
середня спеціальна – 16,6% (22 чол.);
середня загальна – 4,5% (6 чол.).
Успішна діяльність будь-якого закладу залежить від злагодженої праці колективу, який формується протягом певного періоду часу під впливом встановлених традицій, напрямів роботи, лідерів. Кадровий потенціал (на сьогодні поширена його назва «людські ресурси») є запорукою подолання будь-яких перешкод. Статистичні дані анкетування свідчать, що в бібліотеках, які входять до методичного об’єднання, стаж роботи працівників складає:
менше 3-х років – 25,6% (34 чол.);
від 3-х до 10 років – 24,8% (33 чол.);
від 10 до 20 років – 21,8% (29 чол.);
більше 20 років – 27,8% (37 чол.).
Таким чином, 34 працівники бібліотек МО мають стаж роботи до 3 років, 33 чол. – від 3-х до 10, що підтверджує бажання молодого покоління працювати в бібліотеках. Але занепокоює значна наявність працівників із стажем понад 20 років (37чол.). Хоча ці фахівці мають досвід роботи, але разом з тим вони передпенсійного або пенсійного віку.
Оскільки професійна свідомість кожного спеціаліста перш за все визначається мотивами трудової діяльності індивіда, тому одне з питань анкети висвітлює мотиви вибору бібліотечної професії. Головними мотивами найчастіше вказували любов до книги, читання – 49,6%, можливість спілкування з людьми – 48,1%, комфортні умови праці відзначили 12,0% респондентів. Серед інших відповідей (11,3%) переважали такі: «можливість працювати у ВНЗ», «так склались обставини», «по стопах своїх рідних», «випадковість», «можливість працевлаштування», «хотіла змінити обстановку», «не було роботи по спеціальності», «у зв’язку з навчанням в цьому закладі» та ін.
Кожному респонденту була надана можливість визначити на свій розсуд: яким повинен бути спеціаліст вузівської бібліотеки? Необхідно було відзначити за ступенем значущості ті чи інші якості (з 6 позицій).
П’яте питання анкети передбачало для бібліотечних працівників виділити в порядку першочерговості (серед 8 запропонованих позицій) власні можливості і здібності, які, на їх думку, притаманні кожному з них.
Для подальшого розвитку бібліотечної професії респонденти вважають одними з найголовніших рис характеру такі: працелюбність, творча активність та інтелігентність. Далі, на думку опитуваних, неабияке значення мають дисциплінованість та ініціативність.
Працівникам було задано питання: які з вищеназваних якостей добре розвинені особисто у Вас? Цікаво, що дали відповідь менше половини респондентів від загальної кількості опитуваних – лише 45 чол. або 34,2%. Результати виявилися такими: добросовісність – 28 чол. (62,2%), працелюбність і дисциплінованість – по 23 чол. (51,1%), інтелігентність – 13 чол. (28,9%), комунікабельність 12 чол. (26,7%), наполегливість – 9 чол. (20%), ініціативність – 6 чол. (13,3%), творча активність – 4 чол. (8,9%), конструктивне мислення – 3 чол. (6,7%). Викликає деяке занепокоєння, що в колективах нашого методоб’єднання не вистачає людей ініціативних, творчо активних, з конструктивним мисленням. Можливо, однією з причин є дещо занижений рівень самооцінки, який притаманний респондентам.
На запитання чи задоволені Ви роботою в своєму підрозділі, більша частина респондентів відповіла ствердно так – 61,6%, ні – 1,5%, частково – 36,9%. Щодо пропозицій для покращення роботи в своєму підрозділі, то домінують такі відповіді: «хочеться, щоб між людьми колективу було більше взаєморозуміння, взаємодопомоги», «комп’ютеризація робочого місця», «оптимізація режиму роботи», «дотримуватись етичних норм, культури мовлення», «повинні бути зацікавленість усіх працівників у виконанні тих чи інших завдань та обов’язків, прагнення щось змінити та покращити», «покращити умови праці», «необхідність придбання більше наукової літератури».
89,8% опитуваних задоволені своєю ділянкою роботи у бібліотеці, і лише 10,2% респондентів вважають, що на іншому місці вони працювали б більш ефективно. Це вказує на достатньо високий рівень управлінських рішень з розподілення кадрів: за професійними та психологічними характеристиками майже всі спеціалісти знайшли своє поле діяльності, але ще є над чим попрацювати. Наприклад, серед відповідей на питання «На якій саме ділянці Ви працювали б більш ефективно?», є такі: «на тій ділянці, де потрібно виконувати конкретну роботу, де видно результат, задоволення в очах користувачів», «обслуговувати користувачів», «введення бази даних», «по спеціальності». Присутнє одне висловлювання досить песимістичного характеру, яке дослівно звучить так: «матеріально-технічні проблеми стосуються всіх відділів обслуговування користувачів». Як видно з результатів дослідження, значна частина працівників висловила бажання працювати безпосередньо в сфері обслуговування користувачів.
Як видно з таблиці, досконале знання свого напряму діяльності з великим відривом від інших показників зайняло першу позицію - 71,8%. Друге місце розділили високий рівень ерудиції (27,7%) та знання книжкового фонду бібліотеки (26,9%), третє – комунікативні знання (24,4%). Цікава ситуація склалася з таким показником як технологічні (знання комп’ютера), який отримав від однакової кількості респондентів (22 чол.) третє і шосте місця. Це – по 20,6%. В даному випадку думки бібліотечних працівників дещо діаметрально протилежні: одна частина вважає більш важливими знання комп’ютера (третя позиція), інша – трохи скептично відноситься до значення технологічних знань для професіонала бібліотечної справи (шоста позиція). Та якщо зробити нескладні математичні підрахунки (додати результати двох груп опитуваних), то можна трактувати, що показник знання комп’ютера зайняв 4,5 місце (44 чол. або 41,1%).
Переважна більшість працівників щоденно спілкуються з користувачами і мають реальне уявлення про запити читачів, їх претензії, ставлення до бібліотеки в цілому та бібліотекарів зокрема. Тому логічним було запитання до наших респондентів: чи задоволені ви ставленням користувачів-студентів до вашої професії? Отримали наступні результати опитування: так – 24,6%, ні – 10%, частково – 50,8%, не можу визначити – 14,6%. Як бачимо, бібліотекарів абсолютно задоволених ставленням користувачів до нашої професії досить невисокий – 24,6%. Можливо, це можна пояснити низьким рівнем престижу професії бібліотекаря в суспільстві, про що далі наголошують респонденти в своїх відповідях.
Позитивним є той факт, що інноваційні зміни та нововведення в роботі не викликають у працівників бібліотек методичного об’єднання психологічного опору. Це підтвердили 87,9% респондентів. Для 12,1% опитуваних основною перешкодою на шляху сприйняття нововведень є сила звички (50%), далі – страх невизначеності (35,7%) і на останньому місці – небажання змінювати стандарти поведінки (14,3%). Одна із відповідей була такою: «вік працівників: молодь легше сприймає інноваційні методи роботи».
На превеликий жаль у відповідях на запитання «Що найбільше Вас турбує на роботі?» головне місце посів показник умови праці – 40,6%, що підтверджує низький рівень матеріально-технічної бази бібліотек МО. Не менш прикрим є факт, що на другому місці – психологічний клімат в колективі (31,9%). Здавалось би, що тут все залежить від людського фактору, від кадрової політики, яку веде керівництво бібліотек. Але велике значення має не лише враховування особистісно-психологічних якостей бібліотечних працівників, але й їх виховання та формування. Отже, є над чим попрацювати керівному складу бібліотек МО. Рівень якості та організації виробничих процесів турбує 27,5% респондентів. Ці результати дають матеріал для роздумів про запровадження нових форм організації праці або удосконалення існуючих.
Відповіді на наступне питання виявили колосальні прогалини в професійних знаннях працівників (65,2%), лише 18,9% респондентів не відчувають нестачу знань з бібліотечної справи, 15,9% відповіли «не знаю».
Як бачимо з таблиці, на першому місці – проблеми оволодіння комп’ютерними технологіями (49,3%). Лише 39,7% (52 чол.) працівників від кількості опитуваних вміють користуватися Інтернетом, 40,5% (53 чол.) – не вміють, 19,8% (26 чол.) – дали відповідь «частково». А здатність навчити студентів роботі в бібліотечній мережі базується на вмінні бібліотекаря працювати із різноманітними операційними та пошуковими системами, орієнтуватися у електронному каталозі і БД, що представлені у Інтернеті.
На запитання «Чи відчуваєте Ви потребу в поповненні професійних знань?» ствердно відповіли 62,5% (80 чол.), ні – 19,5% (25 чол.), не знаю – 18,0% (23%). Респондентами названі найбільш актуальні проблеми, з яких не вистачає інформації. І знову ж таки домінують тут комп’ютерні технології – 52,1% (що не дивно, бо перегукується з результатами попереднього запитання). На другому місці актуальні проблеми з бібліотечної справи – 33,3% (можливо, поясненням може бути той факт, що лише 15% від загальної кількості респондентів мають вищу бібліотечну освіту, а також через відносно молодий стаж бібліотекарів, наприклад: менше трьох років – у 25,6% працівників). Відповіді решти працівників розподіляються наступним чином: нормативи бібліотечних процесів – 6,2%, іноземні мови – 4,2%, інформаційна місія бібліотекаря – 2,1%, надходження нової літератури з гуманітарних наук – 2,1%.
Одним із завдань дослідження було дізнатися скільки часу витрачають працівники бібліотек на ознайомлення з професійною літературою. Результати виявилися такими: до 1 год. на тиждень витрачають 67,7% опитуваних, 2 год. – 24,2%, 3 год. – 8,1%. Отже, переважна більшість респондентів приділяє увагу ознайомленню з фаховою літературою до 1 години на тиждень, що є досить невтішним фактором. Є над чим попрацювати методичним службам бібліотек, головним завданням яких має стати сприяння формуванню у бібліотечних працівників постійної зацікавленості в ознайомленні з новинками професійної літератури, в застосуванні досвіду, інноваційних методів у виробничі процеси.
Логічним продовженням даної теми стали наступні результати опитування. Серед назв видань, які зацікавили працівників та були використані у професійній діяльності за останні 2-3 роки, 43 особи не назвали жодного видання. Тобто лише 67,7% (90 чол.) дали відповідь.
У трійку лідерів попали такі періодичні фахові видання як «Бібліотечна планета», «Вісник Книжкової палати» та «Бібліотечний форум України».
Крім періодичних видань працівники бібліотек використовують у своїй роботі і наукові (монографія Дригайла В. «Основи управління бібліотекою ВНЗ», дисертації: Цибенко І.П. «Бібліографічні аспекти наукової спадщини М.С. Грушевського», Яворська У.П. «Бібліотечно-бібліографічна діяльність Івана Кревецького», автореферат Грабар Н. «Виховна діяльність бібліотек ВНЗ у сучасних соціально-комунікаційних умовах», Сукиасян Э.Р. «Библиотечная профессия. Кадры. Непрерывное образование»), і навчальні (Ломачинська І.М. «Бібліографознавство»), і довідкові («Справочник библиографа» /А.Н.Ванеев). Назви цих видань одноразово згадують у своїх відповідях респонденти (це становить по 2,2%). Також є посилання на періодичні видання з питань мистецтвознавства та культури (10 назв), літературу з психології, з новітніх інформаційних технологій (Дунаев В. «Основы WEB-дизайна», Мусина Т.В. «Visual FoxPro 9.0», Юров В.И. «Assembler») та інші. Це свідчить про досить широкий репертуар різних типів літератури, яку використовують у щоденній діяльності бібліотечні працівники.
Дані анкетування необхідно використати для розробки занять з підвищення кваліфікації персоналу.
Діяльність бібліотекаря багатогранна: він і помічник у навчанні, вихованні, і психолог, і організатор культурно-масових заходів (режисер і актор в одній особі), і добрий порадник, і «лікар», який лікує словом і книгою. Це особистість всебічно розвинута, яка повинна бути компетентною у всіх галузях знань. Тому цікаво було дізнатися яким чином наші працівники розвивають свій світогляд, як підвищують свій культурний рівень. 98 респондентів висловили свою думку з цього приводу. Результати анкетування виявилися наступними: читання книг, художньої літератури – 54,1%, відвідування драмтеатру – 29,6%, перегляд преси, читання періодичних видань – 28,6%, телебачення – 15,3%, зустрічі з відомими людьми, виставки та культурно-просвітницькі заходи – по 13,3%, відвідування кінотеатрів та концертів – по 11,2%, музеї – 8,2%, Інтернет – 5,1%. Напевно закономірно, що для бібліотекарів на першому місці стоїть читання, і вони не зраджують книзі. Як видно з показників, Інтернет у підвищенні культурного рівня бібліотекарів зайняв останню позицію. Респонденти виявили неабиякий інтерес та прихильність до класичного виду мистецтва – театру (майже 30%). А якщо показник читання періодичних видань(28,6%) додати до показника читання книг (54,1%), то в загальному таке заняття як читання стає незаперечним лідером – 82,7%.
Не менш цікаво було дізнатися: а що саме читають наші респонденти, які твори сучасних авторів їх найбільше вразили. На це питання анкетування дали відповідь біля 70% від кількості опитуваних (93 чол.). Приємно вразив той факт, що бібліотечними працівниками названо досить велику кількість прізвищ сучасних авторів, які працюють в різнопланових жанрах.
Першу позицію зайняли твори Марії Матіос. Це підтверджує думку про те, що наші респонденти виділяють літературу, яка відрізняється глибиною, високомистецьким словом, змушує співчувати і співпереживати, думати й аналізувати. Велика частина опитуваних віддають перевагу детективам, фантастиці, і навіть дитячій літературі. Не варто говорити про поганий смак респондентів, його небажання вдумуватися в текст та ін., оскільки все це своєрідний психологічний захист від політичної й економічної нестабільності суспільства. Можливо цим можна пояснити й вподобання дитячих творів таких авторів як Дж. Роулінг, І. Малкович, В. Нестайко. Позитивним є те, що працівники бібліотек знають і читають літературу, створену митцями нашого краю. Так були названі прізвища: Н. Стефурак, О.Слоньовська, Г. Турелик, С. Геник, В. Качкан, С. Пушик, В. Мойсишин, В. Морозюк та ін. Важливо, що респонденти згадують у своїх відповідях і досить серйозну літературу історико-філософського характеру таких авторів як О.Мень, Ю.Канигін, Умберто Еко. В загальному кількість прізвищ сучасних українських, російських та зарубіжних авторів, які згадуються в даному опитуванні, становить 96.
Останнє запитання анкети звучало так: якою Ви бачите свою бібліотеку в найближчій перспективі? Що Ви хотіли б змінити, покращити? Респондентам пропонувалось висловити свої побажання та пропозиції щодо поліпшення роботи бібліотеки. Свої думки з цього приводу висловили 99 чол. (74,4% від кількості опитуваних). Переважна більшість побажань працівників бібліотек методичного об’єднання зводиться до одного: бачити свою бібліотеку сучасною, комп’ютеризованою – справжнім інформаційним центром – 55,1%. Наступним побажанням респондентів є покращення матеріально-технічної бази бібліотек, умов праці (здійснення ремонту, оновлення бібліотечного інвентарю), збільшення площ бібліотеки або нове приміщення – 48.5%. Не пройшло повз увагу і питання належної оплати праці бібліотекарів, покращення престижу бібліотекаря, зокрема статусу бібліотекаря в даному вузі; пропозиція прирівняти бібліотечних працівників до науково-педагогічних кадрів – 12,1%. Багато побажань щодо підвищення якості головного інформаційного ресурсу бібліотек – бібліотечного фонду (збагачення книжкового фонду новими виданнями, розширення передплати на періодичні видання, 100%-на забезпеченість літературою) – 7,1%. Стосовно удосконалення обслуговування користувачів, застосування сучасних методів висловилися 7,1% опитуваних («все для користувача», «відкриті фонди для користувачів», «доступність бібліотеки», «культура спілкування з користувачем»). Хотіли б змінити відносини в колективі, психологічний клімат, покращити культурний рівень бібліотекарів, доброзичливість та взаємодопомогу між ними 6,1% респондентів. Є пропозиції такого характеру як «покращити сайт бібліотеки», «омолоджувати колектив бібліотеки» - по 1%. Підсумовуючи результати опитування з даного питання доречно буде процитувати відповідь одного з респондентів, яка звучить дослівно так: «Максимум зручностей, технічна оснащеність, високий рівень бібліотечно-інформаційних послуг, атмосфера доброзичливості. Всі ці «дрібниці» і створюють позитивний образ бібліотеки. Це – невід’ємні складові культури обслуговування, істотним компонентом якої є культура спілкування бібліотечного працівника з читачем. Піднімати авторитет бібліотеки мають її співробітники. Це можливо, якщо ці люди будуть яскравими, розумними, амбіційними. Від їх життєвої та професійної позицій залежить успіх та престиж бібліотеки». З такою думкою не можна не погодитись.
Отже, аналіз результатів комплексного соціологічного дослідження дозволяє не тільки отримати об’єктивну картину окремих напрямків діяльності бібліотек обласного методичного центру, визначити шляхи подальшого функціонування та розвитку, але й створити узагальнений портрет працівника вузівської бібліотеки на прикладі нашого методоб’єднання. Це людина з вищою освітою, із загальним бібліотечним стажем більше 20-ти років. До бібліотеки її привели любов до книги та можливість спілкування з людьми. Вважає, що спеціаліст бібліотеки ВНЗ в першу чергу повинен володіти професійними знаннями та розуміти і знати потреби користувача. Найважливішими для професіонала бібліотечної справи, на її думку, є досконале знання свого напрямку діяльності, високий рівень ерудиції, знання фонду. Серед власних можливостей і здібностей виділяє відповідальність, дисциплінованість, добросовісність, професійність. Присутня також така риса як прагнення до професійного росту. Свою роботу знає і задоволена її результатами, проте відчуває потребу у певних знаннях з комп’ютерних технологій, іноземних мов та економіки. На ознайомлення з професійною літературою витрачає в тиждень до 1 год. Найбільш популярними фаховими виданнями є «Бібліотечна планета», «Вісник Книжкової палати», «Бібліотечний форум України». Прагне вивчати передовий бібліотечний досвід, тому віддає перевагу такій формі навчання як відрядження в інші бібліотеки. Ставленням користувачів-студентів в основному задоволена. Інноваційні зміни в роботі не викликають психологічного опору. Найбільше турбують на роботі, як це не прикро, умови праці та психологічний клімат в колективі. Читання є приорітетним напрямком в підвищенні культурного рівня, а також не менш важливим є відвідування драмтеатру. Для подальшого розвитку бібліотечної професії працівник бібліотеки МО вважає найважливішими такі риси характеру: працелюбність, творча активність, інтелігентність. Про те, що праця бібліотекаря не завжди оцінюється сповна, згадує лише інколи, що зайвий раз переконує: в бібліотечній сфері працюють ентузіасти, справжні подвижники, для яких користувач, його інтереси – у першу чергу, а потім уже свої особисті. Якість роботи для працівника вузівської бібліотеки – один із головних стимулів, так як в майбутньому він хоче бачити свою книгозбірню справжнім інформаційним центром.
Опитування бібліотечного персоналу – справа нелегка, але потрібна, й навіть необхідна. Вивчення бібліотекарів має важливе значення не лише для розробки перспективних, поточних планів та програм бібліотеки, а й для створення позитивного іміджу нашої професії у суспільстві. Такі дослідження допомагають визначати стратегічний шлях на підвищення якості послуг, які надаємо користувачам, що без розвитку інтелектуального потенціалу співробітників неможливе. Результати анкетування допоможуть у визначенні тематики наступних занять й форм проведення. Вони слугують теоретичною основою нових підходів не лише до методичної роботи, а й до визначення потреби у нових кадрах, розвитку існуючого персоналу, його використання й мотивації, управління конфліктами й реалізації інших управлінських функцій. У комплексі з іншими заходами вони допомагають ефективному менеджменту бібліотеки.
Скачати повну версію статті
