Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо – українці.
Згадайте нас – бо ми ж колись жили.
Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.
Н. Виноградська
Голод... Це страшне слово повертає нас у далекі 1932-1933 роки. Український народ у смутку й скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.
Відкриті архівні документи ще і ще раз засвідчують, що авторами геноциду, штучного голодомору, фізичного знищення народу був сталінський тоталітарний режим.
У мирний час на щедрому українському чорноземі від голодної смерті тоді загинули мільйони людей, переважно українські селяни.
На десятиліття можна засекретити архіви, замести сліди злочину, та з пам’яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду, правду про ті страшні роки. Ще живі люди, які пам’ятають Голодомор і можуть розповісти про нього не з книжок.
З нагоди цієї сумної дати в читальному залі періодичних видань та гуманітарної літератури №1 організована виставка “Голодомор – трагедія – геноцид”. Виставка складається з двох розділів: “Забуттю не підлягає”,”Розсекречена пам’ять: голодомор мовою документів”.
Зі сторінок видань – книг, журналів постає жахлива картина знищення української нації, бо голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, занепад культури, рідної мови, традицій.
Минають роки, минають століття... Та зболена пам’ять про заморених голодом, розстріляних, закатованих житиме вічно. Вона нагадування минулого і пересторога майбутньому. Ми прагнемо, щоб знання історії допомогли людству уникнути подібних трагедій в майбутньому. Ми хочемо, щоб Голодомор не повторився ніде і ні в якій формі.
Всіх бажаючих просимо завітати до читального залу періодичних видань та гуманітарної літератури №1 (к. 32, ІІІ поверх), детальніше ознайомитися з матеріалами наукових досліджень, свідченнями і спогадами тих, хто залишився живим.
Також до цієї скорботної дати із студентами першого курсу Інституту інженерної механіки було проведено віче-реквієм «Збудуймо пам’яті негаснучий собор».
Тож 23 листопада запалімо свічки, і руки в молитві здіймімо до Бога, за душі невинно убієнних дітей, матерів, батьків, за всіх, хто помер голодною мученицькою смертю.
