Пекельні цифри та слова
У серце б’ють, неначе молот,
Немов прокляття ожива,
Рік тридцять третій…
Голод…Голод…!
В.Крищенко
Літопис буття нашого народу зберігає пам'ять про багато історичних подій, як славетних, так і драматичних. Однією з найбільш жахливих трагедій для України став Голодомор 1932-1933 років.
Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна. Голодомор був засобом для винищення, упокорення всього українського селянства, насадження йому бездуховності.
Голодне лихоліття найболючіше вразило дітей. Смертність сягала 50 процентів від загальної кількості померлих. Від голоду, масових репресій і депортацій Україна втратила більше, ніж за роки Першої світової та громадянської воєн.
Голод в Україні в 1932-1933 роках не був спричинений неврожаєм чи засухою. Хліб в Україні був. Радянський уряд масово продавав зерно за кордон. Тому Голодомор – штучно організований голод в 1932-1933 роках – був геноцидом українського народу.
Голодомор приніс не тільки страждання і мученицьку смерть, Голодомор приніс на українську землю страх, який до цих пір живе серед нас. Тільки правда про геноцид українського народу і пам’ять про кожного невинно убієнного може звільнити націю від цієї важкої спадщини.
Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули від голоду, пам’яті тисяч українських сіл і хуторів, які зникли з землі після найбільшої з трагедій XX століття присвячується віртуальна виставка.
До дня пам’яті цієї трагічної дати в читальному залі періодичних видань і гуманітарної літератури № 1 (III пов., 32 к.) організована книжково - ілюстративна виставка “Дзвони нашої пам’яті”, яка складається з трьох розділів:” Голодомор 1932-1933 років: причини і наслідки”, “Тільки з пам’яті пам'ять не стерти” , “Трагічні сторінки Голодомору в українській літературі”.
А також виставку доповнює окрема композиція “Збудуймо пам’яті негаснучий собор”.
Серед експонованих видань – “Жнива скорботи” Р. Конквеста – одного з перших дослідників голодоморів в Україні, “Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років в Україні”, архівні матеріали, наукові дослідження В. Сергійчука, фотографії та публікації про геноцид української нації, свідчення очевидців, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль, спричинені тоталітарним режимом.
Запрошуємо всіх бажаючих відвідати цю виставку.
Ніхто не має права забувати про причини найжахливішої за масштабом трагедії, котру пережив у 1932 – 1933 роках український народ. Пам’ятаймо разом про минуле, адже забуття породжує бездуховність.
Нехай ніколи не згасне свічка пам’яті в наших серцях.
Прошу, у серці запаліть
Скорботи полум’я священне
Та крізь століття пронесіть
Сльозу безвинно убієнних
