Мамо, мамо! На весь світ луна!
Мамо, мамо! Ви для нас одна!
Мамо, мамо! Землю обійду,
А ріднішої ніколи не знайду!
Н.Завальська
Є в світі одне слово, перед яким усі народи низько схиляють голови. Це слово – МАТИ.
Кожна людина і кожний народ мають свої святині. До них ми зараховуємо й пошану до матері. Вона дала нам життя, виростила й виховала. Коротке це слово – мама, але які надлюдські глибини скарбів містить воно в собі! Ціле її життя з серця б’є великим невичерпним джерелом безкорислива любов до своїх дітей. Ціле її життя – це терпіння, безмежна самопожертва, пробачення провин. З добра і любові створили МАТІР.
Мати – це те слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини страждання і горя. Матерів – мільйони, і кожна з них несе в серці любов. Матері – прекрасні, коли підносять дитину до грудей. І кожен скаже: «Найкраща мати – моя», адже безмежна її ніжність.
Мати – хранителька домашнього вогнища. Задовго до народження дитини і останньої хвилини власного життя її серце, сповнене турботою, тривогою і ніжністю до дитини навіть дорослої, у якої давно свої діти і сім’я. Чи не тому матері не мають віку? Молода, в літах або зовсім старенька, мати все одно залишається найближчою людиною. Які прекрасні, піднесені рядки склав на її честь наш земляк Степан Пушик у вірші «Пісня про матір»:
Земля дочекалася і рясту, і сонця, і світу.
Душа, мов калина, росте і цвіте від тепла.
Нічого не треба, нічого не хочу від світу,
Лишень аби мати на білому світі була.
Ідея вшанування всіх матерів світу в один особливий день народилась в середині ХХ століття в Англії. Українці ж вперше відзначили День матері в 1928 році – але не на рідній землі, а в Канаді, де його провів Союз українок. У 1929 році завдяки організаторським старанням редактора тижневика «Жіноча доля» Олени Кисілевської, День матері прийшов в Галичину.
І тільки в 1999 році День матері став повноцінним святом України – Указом Президента була встановлена офіційна дата його святкування: друга неділя травня.
…У травні, коли повертаються до рідного гнізда птахи, оновлюється природа, теплий весняний вітер приносить нам Свято матері. Всі найсвятіші почуття, пробуджені в нас жінкою, велич якої не раз стверджували мислителі, письменники, поети.
Неньці, яка дарує нам життя, яка вчить нас по совісті жити і любити людей, присвячені поетичні рядки М. Рильського, А. Малишка, Д. Павличка, Б. Олійника, В. Симоненка… До матері – хранительки роду, ніжної, чуйної, мудрої жінки – звернені найтепліші рядки поета:
Рідна мати моя, ти ночей не доспала
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала…
(А. Малишко)
«Уся гордість і велич світу – від жінки» – саме під такою назвою організована тематична інформаційно-ілюстративна виставка в читальному залі періодичних видань та гуманітарної літератури № 1. Література представлена у двох розділах: «Ми матір називаємо святою» та «Жінка – берегиня дому нашого».
Всі, хто цікавиться даною тематикою, мають можливість ознайомитися зі статтями з періодичних видань: «Українське слово», «Дивослово», «Літературна Україна», «Берегиня», «Пам’ять століть», «Українська культура», «Аудиторія» та ін., поринути в чарівний світ поезій про матір відомих українських поетів.
Запрошуємо відвідати читальний зал періодичних видань та гуманітарної літератури №1 (к.№32, ІІІ пов.).
