Не зупинюсь, не похитнуся,
Нехай хурделиця сніжить,
Бій хворобі... Я – сміюся!
Триматись буду! Буду жить!..
Хай сто недуг і бід на душу –
Впаду і знову підведусь.
Бо кедром я стояти мушу,
Бо я до тебе, сонце, йду...
Орися Яхневич
Цими поетичними рядками сформувала своє життєве кредо придністровська поетеса Орися Яхневич. Її вірші є своєрідною поетичною молитвою, що дивують життєрадісністю і сяйливою простотою. Як відзначав прикарпатський літератор Євген Баран: «Мене захоплюють ці книжки життєстверджувальним пафосом і любов’ю. Власне, тими рисами, які сьогодні люди чомусь приховують (я не вірю, що вони позбавлені цих відчуттів). Так, ніби не мода на любов. Саме такі книги і повертають людину до справжнього у ній – до душі, яка, можливо, інколи дрімає, але ніколи не погодиться з думкою, що їй немає місця у світі людей. І це найважливіший висновок, з яким щедро ділиться і не боїться його повторювати «добра фея з гірської провінції», поетеса високого духу і люблячої душі Орися Яхневич…»
Орися Яхневич – це перш за все переповнена вщент любов’ю жінка, це митець, животворящий поезію, таку ніжну і задушевну, як чарівний голос скрипки, таку лагідну та спокійну, як світанкова роса, таку одержиму та вольову, як вранішня гроза, блискавиця. Її поезія, як пісня, що ллється з грудей. Коли радісна, як дитя, коли печальна, як музика опавшого листя. Ця поезія припадає до душі як дорослим так і дітям, особливо – молоді.
Відкрити для себе світ поезії перлини Прикарпаття – Орисі Яхневич мали можливість студенти ІV курсу Інституту гуманітарної підготовки та державного управління за допомогою вечора поезії «Нескоренна покутянка» (до 70-річчя від народження Орисі Яхневич). Вечір розпочався поетичними творами «Весняна Україна» та «Люблю тебе, земле», які студенти слухали з цікавістю та малювали у своїй уяві постать поетеси. Для кращого осмислення поезій було представлено біографічну довідку про Орисю Яхневич та про особисте переживання, що є основою її талану. Студенти мали змогу почути поезії із збірки «Я іду» та «Путь». У них пульсує щирість, майже в кожному вірші живе мотив надії, віри у життя велике і прекрасне. Особливої уваги заслуговують поетичні твори про сільські пейзажі «Придністров'я моє», «В дорозі». Помітно, що вони бентежили поетесу і це її світ, її кольорова й звукова естетика.
Студентська молодь, уважно прослухавши цикл поезій Орисі Яхневич, з'ясувала, що вони наповнені справжньою радістю і, подекуди, справжньою розпукою та мукою своєї особистої нещасливої долі. Проте, та мука не здолала людину, а впала під ударами мужності, під ударами весняного настрою. Доказом цього є вірші Орисі Яхневич, які лунала на поетичному вечорі. Закінчився він поетичним твором про дорогоцінне людське почуття радості:
Я – щаслива!
Я така щаслива!
Ще таких щасливих не було в житті!
Наді мною –
Травня біла злива,
І троянди білі на моїй путі!
За допомогою поезій студенти мали змогу співставити ліричного героя з особою автора. Поетичні твори Орисі Яхневич свідчать про її мужність. Доля забрала у неї фізичне, але дала духовне здоров’я, яке стало світочем у її житті.
