Всюди нівечиться правда,
Всюди панує брехня.
В ваших лиш серцях, о браття,
Най не постане вона!
Там ви для правди святої
Сильний збудуйте опліт,
Там ви огонь невгасимий
Чесної думки паліть!
Іван Франко
Він був сином коваля і став володарем у царстві духа.
Він уважав себе «мужиком» і став велетнем у царстві людської культури.
Він називав себе тільки «пекарем, що пече хліб для щоденного вжитку-«разовий, не панський хліб», скроплений сльозами, потом і кров’ю, - а пишними плодами своєї титанічної праці живив дух цілої нації.
Він був певен, що з його «творів дуже мало перейде до пам’яті будущих поколінь», а залишив нащадкам цілу духовну скарбницю, повну перлин мудрості і краси, у якій чимало справжніх архітворів-«ізмарагдів».
Він уважав себе дилетантом у науці, популяризатором, а не справжнім ученим, а тим часом заклав підвалини багатьох галузей української гуманітаристики, залишив нащадкам фундаментальні праці неперебутної вартості.
Він не був допущений до викладання в рідному університеті, який тепер названо його ім’ям, а сам став високим університетом та цілою академією наук для своєї пошматованої чужими імперіями, знекровленої Батьківщини.
З «Присвяти» (Іванові Франкові) Богдана Тихолоза
Науково-технічна бібліотека університету пропонує студентам, викладачам, науковцям та всім зацікавленим у вивченні життєпису та літературної творчості Івана Франка ознайомитись з франкознавчими дослідженнями, зокрема його поглядами на літературу, науку, освіту, виховання, культуру.
Завантажити документ
