Вечір історичної пам’яті (до 94-ї річниці бою під Крутами)

kruty02.jpg

Нема любові понад ту,
Що окропила кров’ю Крути.
І ту гарячу кров святу
Землі вкраїнській - не забути!

В. Письменний

Бій під Крутами… Щороку ми вшановуємо пам’ять молодих героїв, що 1918 року полягли біля залізничної станції Крути, захищаючи Українську народну республіку від більшовицьких загонів, які рвались до Києва. Їхній подвиг навічно ввійшов до літопису боротьби за незалежність Вітчизни, як одне із свідчень незламності духу українського народу, його вічним прагненням до волі і справедливості.

Часто постає питання: чи бій під Крутами і загибель трьохсот студентів можна вважати трагедією, чи навпаки перемогою? Молоді люди робили свідомий вибір, а це багато означає й змінює наше ставлення до тодішньої молоді. Їх порівнюють з трьомастами спартанцями, чи з трьомастами козаками під Берестечком. Але ж ми знаємо, що загибель студентів – це символ патріотизму й жертовності українського народу, його вільної душі й незламного духу, який завжди боровся й боротиметься за кращу долю. Можна багато про це казати, але важливіше зрозуміти, що юні студенти віддали своє життя за рідну землю. А чи зробила б так сьогоднішня молодь? Чи готова вона понести втрати за можливо краще життя в майбутньому? Над цими питаннями замислились і висловлювали свої роздуми студенти першого курсу геологорозвідувального факультету на вечорі історичної пам’яті «Бій під Крутами – це урок, який потрібно вивчити й запам’ятати».

Студентська молодь підготувала коротку історичну довідку про події, які передували Крутянській битві, про політику тогочасного уряду. Ця героїчна й водночас трагічна подія знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення нашого права жити на власній землі та святого обов’язку – боронити її. «Понад все вони любили свій коханий край», – писав Павло Тичина. Визначально, що ця жертовна любов зародилася в серцях молодих людей, найкращих представників українського студентства.
Прозвучали поезії «На Аскольдовій могилі…» П. Тичини, «На могилах» О. Тарнавського, «Крути» М. Лавренка та ін.

Бій під Крутами – це і тріумф і трагедія. У ньому переплітається і біль, і смуток, і гордість за молодих юнаків. Доречними стали слова І. Дзюби: «У людини високого ідейного та духовного тонусу є щось вище за саме життя – це мета цього життя, це її ідеали, принципи, це честь і гідність, і вона (цебто людина) може віддати за них своє життя».

Україна пишається молодими Героями. Пам’ять про них, як і та велична слава, за яку вони боролися – невмируща.

Ця подія залишила свій відбиток не лише в історії і в пам’яті народу, а й в літературі. «На Аскольдовій могилі поховали їх…» – під такою назвою експонувалась літературно-художня виставка, на якій були представлені книги та періодичні видання науково-технічної бібліотеки.

КРУТИ

Крути – наша гордість і слава,
Там соколи юні у вічність пішли.
На клич молодої держави,
Піднялися вірні сини.

Грудьми у нерівному бої,
Спинили червону орду,
З честю впали герої,
За Україну свою.

На жертовню поклали,
Свої молодії життя.
Приклад відваги подали,
Слава героїв жива!

Зельман (Лісовий) Михайло