Щороку 22 червня, у день початку німецько-радянської війни, яка забрала життя кожного п’ятого українця, Україна відзначає День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни.
Німецько-радянська війна тривала від 22 червня 1941 року до 8 травня 1945 року. Складова Східноєвропейського театру воєнних дій Другої світової війни в німецькій історіографії отримала назву Східного фронту, а в радянській – Великої вітчизняної війни. У конфлікті на боці Німеччини виступили Італія, Угорщина, Румунія, Хорватія, Болгарія, Словаччина і Фінляндія.
Бої німецько-радянської війни є одними з наймасштабніших у воєнній історії ХХ століття. Війна супроводжувалася жорстокістю, масштабними руйнуваннями населених пунктів, знищенням великих груп людей, депортаціями тощо. Близько третини усіх загиблих у Другій світовій війні припадає на німецько-радянську війну.
Згідно з розсекреченими даними Держплану СРСР, утрати Радянського Союзу в Другій світовій війні становили 41 млн 979 тис. людей, а не 27 млн, як вважали раніше. Офіційна кількість утрат з боку Німеччини – 13 млн осіб.
За підрахунками інституту історії України НАН України, в лавах Червоної армії загинуло 3,5-4 млн українців, у партизанських формуваннях – від 40 до 60 тис., у загонах ОУН та УПА – понад 100 тис. Прямі людські втрати України, за оцінками цього інституту, становлять 8-10 млн, демографічні – 10-13 млн осіб.
Смерть однієї людини – це трагедія. А коли мільйони... Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.
Історію найкривавішої в історії людства війни зафіксовано у наукових працях, архівних і музейних документах, фотографіях, у спогадах учасників, а також відтворено у художніх творах, документальних кінострічках. На честь героїв споруджено пам'ятники та обеліски. На жаль все менше залишається тих, хто зі зброєю у руках захищав рідну землю. З кожним роком їх невблаганно стає менше і менше. Та всі, хто здобував Перемогу, навічно залишаться у вдячній пам'яті нащадків, а спомин про них передаватиметься з покоління в покоління.
Указом Президента України від 17-го листопада 2000-го року № 1245 встановлено День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.
Щороку 22 червня український народ вшановує світлу пам'ять мільйонів земляків, життя яких обірвала Друга світова війна. Не обійшла увагою цю дату і науково-технічна бібліотека. Із студентами Інженерно-екологічного інституту було проведено вечір-реквієм слави і пам'яті «Не погасити пам'яті вогонь». Знову і знову перегортаючи трагічні сторінки історії цієї війни, було проведено паралелі із сьогоденням нашої країни. Молоді люди особливо гостро усвідомлюють ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу знову зі зброєю в руках захищають наші кордони від кривавої військової агресії на сході країни.
Але надія та віра в перемогу завжди з нами. Залишивши образи, ми навчилися прощати. Ми вміли прощати завжди. Прощати і не ображатися на людство за те, що воно допустило подібний хід розвитку подій. Ми навчилися любити. Любити тих, хто дорогий нам, хто поруч з нами. Любити життя, а не смерть, ненависть і агресію. Тому ми виграли тоді. Тому перемагаємо зараз. І не дай нам Бог забути про це!
Захід супроводжувався тематичною книжково-ілюстративною виставкою, де було представлено чимало цікавих матеріалів, книг, публіцистичних роздумів, фотоальбомів. Зокрема, такі видання як «Україна у полум'ї війни. 1941-1945», «Дивізія «Галичина», «Велика Вітчизняна Війна», «Україна у Великій війні. 1939-1945 рр.» та багато інших.
