Історія людського суспільства як специфічної природної системи є історією пізнання, освоєння та перетворення людиною оточуючого її природного світу. Людина є спадкоємцем природи, результатів її розвитку, її тенденцій та потенцій. Вона не лише “виходить” з природи, але й ніколи не залишаючи її, поступово продовжує розширювати і поглиблювати свій спадковий зв’язок з нею на всіх щаблях та рівнях свого діяльнісного прогресу. В процесі спілкування з природою і з іншими людьми вона постійно збагачує себе як людину.
