Голодомор 1932-1933 рр.

Багато трагедій пережив український народ, але страшнішого лиха, ніж голод 30-х років, історія України не знає.

Сталін та його оточення добре розуміли, що українці свято берегли історичну правду та звичаї часів козаччини свято шанували землю і волю, чинили опір колективізації. Задля торжества соціалістичних перетворень на селі потрібно було повністю приборкати українця, вибити з нього історичну пам’ять . Цьому мали слугувати духовне скалічення, депортація, фізичне винищення людей з подальшим заселенням знелюднілих територій України вихідцями з Росії. Робилось це методично й цілеспрямовано, навіть катуванням голодом. З українців «виймали» хліборобську душу, ламали хребет нації.

Одним із найважливіших наслідків сталінської колективізації став голодомор 1932-1933 рр. Справжню правду про те, що сталося в Україні під «мудрим» керівництвом більшовиків задля побудови світлого майбутнього, сповістили нарешті архівні документи, відкриті перед ученими в 1989 р., через 56 років повного замовчування. Ці документи, від яких здригаються людські душі та серця, засвідчують, що безпосередньою причиною голодомору 1932-1933 рр. в Україні було примусове, із широким застосуванням репресій, проведення згубної для селянства хлібо-заготівельної політики.

socrat2.jpg

Керівництво України не змогло протистояти диктату з центру. В той час, засіки Батьківщини ламалися від зерна. Воно гнило. Його вивозили для перегонки на спиртогорілчані заводи. Жодного з них в Україні не було зупинено. Навколо від голоду вимирали цілі райони, а зерно перероблялося на горілку. Немає пояснень і іншим страшним фактам. Адже з 1 листопада 1932 р. до 1 лютого 1933р. молотовська комісія додатково «заготовила» в Україні 105 млн. пудів зерна. З селянських комор забиралося все до останньої зернини.

У 1933р. у Західну Європу вивезли близько 10 млн центнерів зерна, а за рік до нього – більш як 18 млн центнерів. З Одеського порту за кордон відправлялися каравани суден з дешевим борошном . На мішках були цинічні написи «Излишки УССР».

Вилучались насіннєві, фуражні та продовольчі фонди за рахунок хлібозаготівель, що відіграло фатальну роль для населення України.

З березня 1933 р. Голод сягнув піка. Смерть стала звичною. Щодня гинуло від голоду більше як 25 тисяч осіб. Вимирали родини, хутори і цілі села. Улітку 1933 р. сталінська операція «Голод» , яка тривала 8 місяців і охопила населення чисельністю 15 млн чоловік завершилася. Голод охопив не тільки Україну, але і ті регіони де масово проживали українці (Північний Кавказ, Крим, Курщина, Нижнє Поволжя, Казахстан). В усіх інших з Україною областях голоду не було.

Голодомор в Україні став національною катастрофою, справжньою трагедією народу. Усі відомі людству випадки геноциду за своїми масштабами не йдуть ні в яке порівняння з тим, що скоїлося в 1932-1933 рр. на українській землі, най родючішій у світі.

Тому поет С. Кузьменко писав: « Чи можливе?! Чи таке можливе?! Чи в таке повірить чоловік: Щоб родючі українські ниви народили Тридцять Третій Рік? ». До вшанування пам’яті жертв Голодомору на абонементі художньої літератури( к. 22 ,II пов.) організована книжково- ілюстративна виставка «Березень 1933 р. – пік Голодомору в Україні.»

Запрошуємо всіх бажаючих до перегляду історичних документів виставки, присвячених цій страшній трагедії. Голод в Україні – найстрахітливіший серед чисельних злочинів сталінщини.

socrat2.jpg